Баламутка, -ки, ж. 1) Нарушительница покоя, обольстительница. Масляниня баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко. 2) Неурядица, нестроеніе; споръ. Ні, за ту землю баламутки не було. 3) Водка, въ которой вымоченъ табакъ.
Гвіздє, -дя, с. соб. Гвозди.
Головня, -ні, ж.
1) = головешка.
2) = зана. Як багато головні в пшениці, то буде мука чорна, як гречана.
3) Раст. Ustilago maydis L. U. Carbo Tul.
Ґреґо́рний, -а, -е = Моторний.
Жлу́кто, -та, с. Родъ кадки, выдолбленной изъ цѣльнаго дерева, какъ улей- безъ дна; служить для бученія бѣлья или полотна. Жінка приводить його (чорта) до жлукта та й каже: «ставай раком у жлукто!» Чорт уліз у жлукто. Ум. жлу́ктечко.
Лахман, -на, м.
1) Отрепье, лоскутье, рубище.
2) = лахмай.
Лю́бо нар. 1) Пріятно; хорошо; красиво. У людей діти — любо поглядіти. Сияло сонце в небесах; а ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Любо й неньці, як дитина в честі. З гарної дівки гарна й молодиця, — гарно завертиться, любо подивиться. 2) Съ наслажденіемъ. Не дві ночі карі очі любо цілувала. Невольники лежять, простягшись любо. 3) Любовно, въ любви, въ согласіи. Ум. любо́нько, любе́сенько. І досі ще стоїть любенько рядок на вигоні тополь. Ходить по хаті..., урядившись як можна гарніш, виголившись чистенько і чуб вистригши любесенько. Тихенько й любенько день мине. Мені, моя доле, дай на себе подивитись, дай і пригорнутись, під крилом твоїм любенько в холодку заснути. Сестро моя, не журись, голубко! Досі жили з тобою любенько, — треба так і звікувати. І за руки любенько взявшись, до ратуші пішли тишком.
Набряка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. набря́к(ну)ти, -кну, -неш, гл. 1) Набухать, набухнуть. Набрякнуть (шкури) водою в Дніпрі. 2) Напухать, напухнуть. Чірка дуже болить, — бач як набрякла.
Обідительно нар. Обидно.
Уницький, -а, -е. = уніяцький.