Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуральник
гуральня
гурба
гурготіти
гур-гур
гургуц
гурда
гуркало
гуркати
гуркіт
гуркнути
гуркота
гуркотати
гуркотій
гуркотіти
гуркотливець
гуркотливий
гуркотливочка
гуркотнеча
гуркотня
гурма
гурман
гурманка
гурманом
гурмом
гурок
гурочковий
гуррикан
гурт 1
гурт 2
гуртівник
гуртобранець
гуртовий
гурток
гуртом
гуртоправ
гуртоправця
гуртувати
гурчання
гурчати
гусак
гусаковий
гусар
гусарин
гусарка
гусарський
гусарь
гусачок
гусаш
гусевки
гусевниця
гусельниця
гусельня
гусениця
гусень
гусеня
гуси
гусимець
гусинець
гусівки
гусій
гусір
гуска
гусла
гуслі
гуслянка
гусляр
гусляти
гусник
гуснути
гусовки
гусонька
гусочка
густвина
густи
густий
густина
густирька
густити
густість
густіти
густо
густоволосий
густолистий
густрик
гусь I
гусь II
гусю
гуся
гуся-на!
гусяр
гусята
гусятина
гусятник
гусятниця
гусячий
гусячка
гута
гутисько
гутіння
гутір
гутірка
гутіти
гутник
гуторити
гутю!
гухналь
гуцати
гуц-гуці
гуцул
гуцулія
гуцулка
гуцулок
гуцульський
гуцульщина
гуцуляк
гуць
гуцьок
гуцюцю
гуч!
Блискання, -ня, с. Сверканіе.
Відповідання, -ня, с. Отвѣтъ. Слово это взято изъ слѣдующаго стиха фальсифицированной думы «Битва Чигиринская»: Слухати гетьмана Жолковського одповіданьє. Срезн. Запор. Ст. I. 88.
Дошма́люватися, -лююся, -єшся, сов. в. дошмали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Обгорать, обгорѣть до конца.
Зморщка, -ки, ж. = зморшка. На виду такі зморшки вже, як у мене. Павлогр. у.
Кип'ячий, -а, -е. Кипящій. Кланяється дяволу! Він тебе кип'ячою смолою напоїть. Шевч. 294. Потім ставлять тепломір у кип'ячу воду, то живе срібло піднімається вгору. Дещо.
Кубашок, -шка, м. Мѣсто подъ печью для золы. Желех.
Підбіратися, -ра́юся, -єшся, сов. в. підібра́тися, -беруся, -ре́шся, гл. 1) Подбираться, подобраться, подкрасться. Підбірається під хатнє віконце. МВ. І. 111. 2) Поддѣлываться, поддѣлаться. Ольга й Катерина швидко вивчили і співали її (пісню)... підбіраючись під Палажчин спів. Левиц. Пов. 252.
Подіркуватий, -а, -е. Ноздреватый, скважистый, пористый. Конст. у.
Спостигати, -га́ю, -єш, сов. в. спостигти, -гну, -неш, гл. 1) Настигать, настичь, захватывать, захватить, поймать. Несподівана його, кажуть, смерть спостигла. МВ. ІІ. 143. Його спостигли, як він утікав. Борз. у. 2) Успѣвать, успѣть. Не спостигне було хто слово неуважне до мене заговорити, я вже.... Федьк.
Тогобічний, -а, -е. , тогобічній, -я, -є. Находящійся или живущій на другомъ берегу, по ту сторону рѣки.
Нас спонсорують: