Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуральник
гуральня
гурба
гурготіти
гур-гур
гургуц
гурда
гуркало
гуркати
гуркіт
гуркнути
гуркота
гуркотати
гуркотій
гуркотіти
гуркотливець
гуркотливий
гуркотливочка
гуркотнеча
гуркотня
гурма
гурман
гурманка
гурманом
гурмом
гурок
гурочковий
гуррикан
гурт 1
гурт 2
гуртівник
гуртобранець
гуртовий
гурток
гуртом
гуртоправ
гуртоправця
гуртувати
гурчання
гурчати
гусак
гусаковий
гусар
гусарин
гусарка
гусарський
гусарь
гусачок
гусаш
гусевки
гусевниця
гусельниця
гусельня
гусениця
гусень
гусеня
гуси
гусимець
гусинець
гусівки
гусій
гусір
гуска
гусла
гуслі
гуслянка
гусляр
гусляти
гусник
гуснути
гусовки
гусонька
гусочка
густвина
густи
густий
густина
густирька
густити
густість
густіти
густо
густоволосий
густолистий
густрик
гусь I
гусь II
гусю
гуся
гуся-на!
гусяр
гусята
гусятина
гусятник
гусятниця
гусячий
гусячка
гута
гутисько
гутіння
гутір
гутірка
гутіти
гутник
гуторити
гутю!
гухналь
гуцати
гуц-гуці
гуцул
гуцулія
гуцулка
гуцулок
гуцульський
гуцульщина
гуцуляк
гуць
гуцьок
гуцюцю
гуч!
Безвічно, нар. Вѣковѣчно.
Воскресення, -ня, с. Воскресеніе. Садукеї кажуть: нема воскресення. Єв. Мр. XII. 18.
Капелюш, -ша, м. Шляпа. Ходили в капелюшах, а тепер босенькі ходять. Ном. 2) мн. Листья растенія Nuphar luteum Smith, а также Nymphaea alba L. ЗЮЗО. І. 129.
Обертас, -су, м. 1) Оборотъ, поворотъ. (Рак) з вовком закладавсь, хто швидче добіжить до якогось там місця. От вовк біжить, а рак і причепився до вовчого хвоста. Той прибіг до гряниці та й каже: обертас! — А я давно жду вас. Г. Барв. 325. 2) Танецъ въ родѣ вальса. Подольск. г.
Підсапувати, -пую, -єш, гл. Окучить (растеніе). Ой в городі бузина, — треба підсапати. Грин. III. 171.
Подужу нар. Сильно. Він у огні опалювавсь, присмажувавсь, горів повелику й помаленьку, подужу й полегеньку, поки аж опинивсь на свіжому містечку. МВ. ІІІ. 50.
Понаділяти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и наділити, но многихъ. Спасибі матері, усім нас понаділяли. Богодух. у.
Попід-біччу. Подъ бокъ. Вона лежить на землі, а він б'є її попід-біччу ногами. Новомоск. у.
Проба, -би, ж. Проба, испытаніе. Він приймав до свого гурту не всякого, а з проби. Стор. МПр. 113. пробу знімати. Производить опытъ, дѣлать пробу. Чи можна було витягти ту скриню в вікно, — не знаю, бо ми проби не знімали. Новомоск. у.
Стовкти, -вчу, -чеш, гл. 1) Отолочь, обшастать. Стовк мішок проса тому чоловікові. Рудч. Ск. II. 166. У куми в гостях була та й не стовкла пшона. Грин. І. 32. 2) Истолочь. 3) Расшибить. Схилився на поліно, та стовк собі коліно. Ном. № 13315.
Нас спонсорують: