Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гицлик
гицлювання
гицлювати
гицнути
гич
гича
гичалля
гичаль
гичаля
гичечка
гичина
гичка
гишель
гишечки
гишки
гишпанець
гишпанія
гишпанка
гишпанський
гі I
гі II
гі...
гівно
гівноїд
гіготати
гід
гідний
гідність
гідно
гій
гійво
гійє!
гійкати
гілечка
гілка
гіллюка
гілля I
гілля II
гілляка
гіллястий
гілляченька
гіллячка
гіллячко
гілочка
гілька
гільтяй
гільце
гільцем
гільчастий
гінець
гінкий
гінний
гінно
гінтяй
гінчакуватий
гінчий
гіргонія
гіренький
гіренько
гіржати
гірка
гіркий
гіркість
гірклий
гіркнути
гірко
гіркота
гірло
гірловий
гірний
гірник
гірництво
гірниця 1
гірниця 2
гірничий
гірняк
гірнячка
гірок
гірок 2
гіронька
гірочок
гірошник
гірський
гірчак
гірчати
гірчек
гірчити
гірчиця
гірчичний
гірчишник
гірчійший
гірш
гіршати
гірше
гірший
гірштикатися
гір'я
гість
гісь
гітинка
гія
гіяба
глабкий
глабці
глабчастий
глава
главиця
главосік
глагол
глаголати
глаголіти
глаголь
гладенний
гладжениця
гладити
гладиш
гладишечка
гладишка
гладишник
гладищечка
А́нгел, а́нгол, -ла и а́нгель, -ля, м. = Я́нгол. Рудч. Ск. І. 24. Був би ангел, коби не роги. Фр. Пр. 4. Над тим дитям три анголи дихали. Чуб. ІІІ. 326. Ум. Ангело́чок. Да над домом ангелочки літали, Ісуса Христа в ризи сповивали. Чуб. III. 323.
А́рхва, -ви, ж. Арфа.
Відморювати, -рюю, -єш, сов. в. відморити, -рю, -риш, гл. — бджоли. Морить, заморить пчелъ. Треба перед Спасом одморювати бджіл. Волч. у. (Лобод.).
Доне́хочу нар. По горло, досыта. Було що їсти й пити донехочу. Ном. № 11888.
За́морозок, -зку, м. Первый осенній морозъ.
Золільник, -ка, м. Большой горшокъ для бученья, щелоченья. Вас. 181. Сим. 130.
Колода, -ди, ж. 1) Колода, бревно. Чи на полі під копою сина забавляє, чи в діброві з під колоди вовка виглядає. Шевч. 77. На колоді сиділи музики з скрипками, цимбалами. Левиц. І. 15. 2) Cм. реваш. Шух. І. 209. 3) Составная часть п'ял. Шух. І. 254. Cм. п'яла. 4) = диби. Запишався, як Берко в колоді. Ном. № 2474. 5) Въ ручной мельницѣ: толстая доска, на которой, въ углубленіи лежать жернова. Шух. І. 146. 6) Ступа. Колода съ выдолбленнымъ углубленіемъ или углубленіями, въ которыя бьютъ песты, — въ различныхъ снарядахъ: въ ступѣ, толчеѣ, въ сукновальнѣ, маслобойнѣ и пр. Шух. I. 161, 162, 163. Мик. 481. Вас. 172. 7) Длинное корыто у колодезя — выдолбленное или изъ досокъ. Приверни коней до колоди. Харьк. 8) Улей. 9) Колода картъ. 10) У горшечниковъ: партія мисокъ, до 35 штукъ, вложенныхъ одна въ другую; ставится бокомъ въ гончарную печь. Вас. 180. 11) Стадо овецъ, идущее тѣсно. Колода — отара, як іде тісно, не в роспаш. О. 1862. V. Кух. 38. Ум. колодка, колодочка.
Самокиш, самокиша, -ші, ж. = самокисє. Вх. Зн. 62. Желех.
Уброїтися, -роюся, -їшся, гл. Сдѣлать подъ себя.
Україночка, -ки, ж. 1) Ум. отъ україна. 2) Ум. отъ українка.
Нас спонсорують: