Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гонитва
гонитель
гонителька
гонительство
гонити
гонитися
гониця
гонишний
гоній
гонінник
гоніння
гонір
гонкий
гонобити
гоном гнати
гонор
гонористий
гонорний
гоноровий
гоноровитий
гонорство
гонорувати
гоноруватися
гонт
гонтарь
гонтовий
гонук
гончак
гончаренко
гончариха
гончарище
гончарівна
гончарний
гончарня
гончаровий
гончарство
гончарський
гончарь
гончарювати
гончий
гонько
гоня
гоняйло
гоп!
гопак
гопати
гопи
гопка
гопкати
гопки
гопцювати
гора
горазд
гораздувати
горальня
горання
горар
горарь
горб
горбака
горбань
горбастий
горбатий
горбатіти
горбик
горбитися
горбоватий
горбовина
горбок
горбочок
горгач
горгонія
горда
горделивий
гордий
гордина
гординець
гординський
гординя
гордити
гордитися
гордівник
гордівниця
гордій
гордість
гордо
гордовать
гордовина
гордовитий
гордовливий
гордорослий
гордощ
гордування
гордувати
гордуватий
гордуватися
гордун
горе
горел
горелі
горен
горенити
горенько
горецвіт
горецтво
гореч
горечко
горзина
гориквіт
гориніж
горихвіст
горицвіт
горище
горі
горівка
горідчик
горіжний
горізнач
горій
горійше
Гиря, -рі, ж. 1) Низко остриженный. Бач чого гирі забажалось: кісничків. Ном. № 5343. Забравши деяких троянців, обсмалених, як гиря, ланців, п'ятами з Трої накивав. Котл. Ен. І. 5. 2) Гиря. Ум. гиронька. Ой гиронька ложки мила, тонкий хвартух замочила. Грин. ІІІ. 683.
Дарови́тий, -а, -е. = Дарови́й.
Знирнути, -ну́, -не́ш, гл. Вынырнуть, всплыть. Адже не знирнула, так вона й не відьма. Кв. II. 94.
Кінник, -ка, м. = кінниця. Шух. І. 185.  
Наоко́ло нар. Вокругъ. Наоколо того села були ліси, гори.
Павук, -ка, м. 1) Паукъ, Arachnea. — волоський. Тарантулъ. Вх. Пч. І. 7, 16. 2) = павич. Черниг. у. 3)летючий. Бабочка мертвая голова. Драг. 12. Ум. павучок.
Під'язувати, -зую, -єш, сов. в. під'язати, -жу, -жеш, гл. = підв'язувати, підв'язати.
Провідати Cм. провідувати.
Туренка, -ки, ж. Ум. отъ турня.
Шкураття, -тя, соб. Куски кожи. Позбірав шкураття.
Нас спонсорують: