Відволожувати, -жую, -єш, сов. в. відволожити, -жу, -жиш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать влажнымъ. Треба табак одволожити. 2) Облегчать, облегчить, утѣшать, утѣшить. Cм. прим. при словѣ Відволога.
Дого́нити I, -ню, -ниш, гл. = I Доганяти. 1) Ой ти зоре та вечірняя, чом нерано ізіходила, чом місяця не догонила? Вже погоня її догонила. 2) От став той хлопець гнать позу. Тілько що став до воріт догонити, а вже стоїть той дід на воротях.
Заку́штрати, -раю, -єш, гл. = закустрати.
Метале́вий, -а, -е. Металлическій.
Муля́рство, -ва, с. Ремесло каменщика.
Парта, -ти, ж.
1) Парта, школьная скамья. Краще бути першим за партою в коллегії, ніж другим на Україні.
2) Родъ женскаго головнаго убора. Дѣвичій головной уборъ бархатный съ жемчугомъ. Дали ми тя, дали, в той перловой парти, тепер тя найдеме в білом пакулати.
Повириватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Вырваться (о многихъ).
Понижувати, -жую, -єш, гл. = понижати. Понижують високу природу поета до низьких ідеалів своїх.
Слобідчина, -ни, ж. Ум. отъ слобода.
Уварювати, -рюю, -єш, сов. в. увари́ти, -рю́, -риш, гл.
1) Уваривать, уварить.
2) Заваривать, заварить. У понеділок і у четвер не слід сирівцю уварювати.