Брьохнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брьохати. 1) Упасть, шлепнуться. Так і брьохнув у воду. Об землю брьохнув, засовав ногами і пропав. 2) Швырнуть, оросить, ударивъ обо что. Брьохнув оберемок об землю.
Доткли́вий, -а, -е. 1) Рѣзкій, говорящій колкости, обидныя вещи. Усе робила і слухалась як матір рідну (свекруху); дотклива вона була, да що, — думаю, — мені з їм жить, а не з нею. 2) Колкій, рѣзкій, обидный (о словахъ).
Запро́дуватися, -дуюся, -єшся, сов. в. запро́датися, -да́мся, -си́ся, гл. Продаваться, продаться кому; предаться на чью либо сторону изъ корыстныхъ побужденій. Чорт каже до нюю: запродайся мені.
Каянський, -а, -е. Первоначально: принадлежащій Каину, но теперь употребляется просто какъ бранное слово: мовчи, відьмо, — каянська ти дочка! О томъ, что вѣдьмы — изъ семьи Каина — см. нар. разсказъ въ «
Ковтьоба, -би и ковтьо́бина, -ни, ж. Оставшееся на лукахъ послѣ половодья углубленіе въ землѣ, наполненное водою и заросшее осокою. А вже кабана то шукай де небудь біля ковтьоби. и Крем. у. Там така твань та такі ковтьоби, що й волами звідтіля не виїдеш.
Ли́ко, -ка, м. 1) Лыко. З однієї липи двічи лика не деруть. Кричить, мов з його чорт лика дере. не мішайтесь між чужі лика. Не мѣшайтесь не въ свое дѣло. 2) Веревки (изъ лыкъ?), которыми татары въ прежнее время связывали захваченныхъ ими во время набѣга людей. Поэтому: бути в татарськихъ ликахъ — попасть въ неволю къ татарамъ. в'язати в лина. Брать въ неволю. Попереду біжить чавуш великий і грамоту султанову читає: в'язати в лика всіх, або стинати. Ум. личко. Виміняв ремінець на личко.
Лу́па, -пи, ж. Лупа, увеличительное стекло.
Манько́, -ка, м. = манькут.
Прянистий, -а, -е. = пряний. Прєниста худоба.
Уходний, -а, -е. Куда можно входить. Влазний і входний погріб.