Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безвістний
безвістно
безвість
безвітря
безвічний
безвічно
безвладний
безвладність
безводній
безволосий
безвтішний
безвусий
безвухий
безгласний
безглуздий
безглуздіти
безглуздя
безгодівля
безголовий
безголов'я
безголосий
безгоміння
безгривий
безгрішний
безгрішшя
безгрошев'я
безгубий
безгузий
безґрунтий
безґрунтовний
безґрунтовно
безденний
бездзвінний
бездзвінно
бездиханний
безділля I
безділля II
бездільний I
бездільний II
бездільник
бездільність
бездітний
бездітник
бездітниця
бездітність
бездіяльний
бездоганний
бездоганність
бездоганно
бездолець
бездолля
бездольний
бездольник
бездольниця
бездольність
бездомок
бездонний
бездоріжжя
бездрик
бездровня
бездров'я
бездухий
бездушний
беземстний
безецний
безецник
безецність
безецно
безжалісливий
безжалісний
безживний
безживність
безжурний
безжурно
беззаконний
беззаконник
беззаконно
беззаконня
беззаконство
беззахистний
беззащитний
беззбройний
безздоровний
безздоров'я
безземельний
безземельник
беззубий
безименка
без'їжжя
безкарний
безкарність
безкарно
безкебетний
безкебеття
безклепкий
безклопотний
безклопоття
безклубий
безколірний
безконечне
безконечний
безконечник
безконечниця
безконешний
безконешник
безконешниця
безкоровайний
безкоровайчук
безкосий
безкостий
безкраій
безкрайний
безкрайність
безкрилий
безкритичний
безкритичність
безлад
безладдя
безладний
безладній
Безсумно нар. Безпечально, весело. Не хотілось кидать їм, таким безсумно молодим, те, що любилось на землі. Щог. Сл. 90.
Болесний, -а, -е. = Болісний. Плач.... болезний. МВ. І. 100. Не болезне, то и не любезне. (Мачиха говоритъ о пасынкѣ или падчерицѣ). Фр. Пр. 103. До Матері сі пречистої, до святої сі Матері болезної помолю. ЕЗ. V. 108.
Затопля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. затопи́тися, -плю́ся, -пишся, гл. Погружаться, погрузиться въ воду, утонуть. А змія тоді в море, — так і затопилась. Рудч. Ск. II. 97.
Затрю́хати, -хаю, -єш, гл. Побѣжать мелкой рысцой.
Захтиты, -хочу, -чешъ, гл. Захотѣть. Захтивъ у дида выпросыты хлиба. Ном. Гуси води захтіли. На Дунай полетіли. О. 1862. IV. 34.
Попіддрочувати, -чую, -єш, гл. Подзадорить (многихъ). Попіддрочувала своїх братів так, що вони й завелися з моїми братами лаятися, а далі й биться. Васильк. у.
Проохкати, -каю, -єш, гл. Проохать. Як охнула звечора, та й усю ніч проохкала, думала, що й до світу не доживе. Харьк.
Рідина, -ни, ж. Жидкость, жижица. Конст. у. Cм. рідота.
Справжній, -я, -є. Дѣйствительный, настоящій. Се вже бабі справжні радощі. Г. Барв. 501.
Тирити, -рю, -риш, гл. 1) Совать, всучить. В'ється коло моїх дітей, тирить їм у руки польські книжки. Левиц. І. 147. 2) Волочить, тащить. Вовк овечку тирить.
Нас спонсорують: