Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безвістний
безвістно
безвість
безвітря
безвічний
безвічно
безвладний
безвладність
безводній
безволосий
безвтішний
безвусий
безвухий
безгласний
безглуздий
безглуздіти
безглуздя
безгодівля
безголовий
безголов'я
безголосий
безгоміння
безгривий
безгрішний
безгрішшя
безгрошев'я
безгубий
безгузий
безґрунтий
безґрунтовний
безґрунтовно
безденний
бездзвінний
бездзвінно
бездиханний
безділля I
безділля II
бездільний I
бездільний II
бездільник
бездільність
бездітний
бездітник
бездітниця
бездітність
бездіяльний
бездоганний
бездоганність
бездоганно
бездолець
бездолля
бездольний
бездольник
бездольниця
бездольність
бездомок
бездонний
бездоріжжя
бездрик
бездровня
бездров'я
бездухий
бездушний
беземстний
безецний
безецник
безецність
безецно
безжалісливий
безжалісний
безживний
безживність
безжурний
безжурно
беззаконний
беззаконник
беззаконно
беззаконня
беззаконство
беззахистний
беззащитний
беззбройний
безздоровний
безздоров'я
безземельний
безземельник
беззубий
безименка
без'їжжя
безкарний
безкарність
безкарно
безкебетний
безкебеття
безклепкий
безклопотний
безклопоття
безклубий
безколірний
безконечне
безконечний
безконечник
безконечниця
безконешний
безконешник
безконешниця
безкоровайний
безкоровайчук
безкосий
безкостий
безкраій
безкрайний
безкрайність
безкрилий
безкритичний
безкритичність
безлад
безладдя
безладний
безладній
Бігун, -на, м. 1) Бѣгунъ, быстро бѣгающій, скороходъ. Олінь лісний — бігун бистрий, а людей боїться. Гол. І. 376. 2) Ось, на которой ходить дверь, ворота и пр.: верея. КС. 1893. VII. 78. Чуб. VII. 383. Kolb. І. 60. Двері спали з бігуна. Шейк. 3) Верхній двигающійся жерновъ въ мельницѣ. Вас. 183. 4) Полюсь. Найтеплійше на землі по-під рівноденником, а найхолоднійше коло бігунів. Дещо. 5) Извилистый узоръ, зигзагъ. Волын. г.; Славяносерб. у. 6) Родъ колбасы. Желех. 7) Ленъ. Вх. Уг. 227. Ум. бігунець, бігунчик.
Бликати, -каю, -єш, гл. = блимати 1. Головешка ота довго буде бликати. Н. Вол. у. 2) = блимати 2. Так бликає на мене очима. О. 1862. V. 32. Чого ти своїми більмами так бликаєш? Канев. у.
Брижуватий, -а, -е. = брижнастий
Водопійло, -ла, с. = водопій. І ручаї шумлять проміж горами звірятам польовим на водопійло. К. Псал. 236. Круг водопійла в балищах кочують татари з кіньми, вівцями й волами. К. МБ. X. 17.
Дражни́ти, -ню́, -ниш, гл. Дразнить, сердить. Пусти мене, моя мати, на юлиці погуляти; пусти мене, моя мати, я не забарюся, тілько хлопців подражню да й назад вернуся. Мет. 302. Собак дражнили на дворах. Котл. Ен. 2) Прозывать, называть. Пішли ми вп'ять по сліду і як раз у се село зайшли, як його дражнять, — не знаємо. Шевч. 288.
Натовкти, -вчу, -че́ш, гл. 1) Натолочь. 2) Побить. Не раз, не два головоньку натовче. Чуб. V. 638.
Роспозичити, -чу, -чиш, гл. Раздать взаймы. Гроші тато людім роспозичили, та й нема, а оце б треба. Панов. у.
Рубання, -ня, с. Рубаніе, рубка.
Цабати, -блю, -леш, гл. = цібати. Угор.
Шварний, -а, -е. = моторний. Желех. Варуй же ся, шварне дівча, з чорними бровами. Гол.
Нас спонсорують: