Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

колиска
колись
колихалочка
колихання
колихати
колихатися
колишній
колишнійсь
коліївщина
колій
колімажарь
колінечко
колінкуватий
коління
коліно
колінуватий
колінце
колінчастий
колінчик
колінчити
колір
колісник
колісництво
колісниця
колісня
колісце
колісча
колісчастий
колісчатий
колісчатко
коліш
колішенний
колішня
колія
коло I
коло II
колобатина
колобок
колобродити
коловатень
коловатиця
коловатниця
коловатній
коловертень
коловерть
коловий
коловодник
коловоріт
коловорот
колода
колодач
колоддя
колодитися
колодиця
колодій
колодка
колодник
колодовбина
колодочка
колодрочка
колодюх
колодязний
колодязь
колодяччя
колокіл
колокілокъ
колокільце
коломазник
коломазь
коломиєць
коломийка
коломийський
коломия
коломітний
колонизувати
колонист
колонія
колопенник
колопня
колос
колосина
колосистий
колоситися
колосій
колосіти
колосок
колосся
колосування
колосувати
колот
колотвиця
колоти
колотися
колотити
колотитися
колотиця
колотівка
колотнеча
колотник
колотниця
колотня
колотов
колотовця
колоття
колотуха
колотуша
колотушка
колоть
колоша
колошкати
колошні
колубаха
колування
колувати
колудрабок
колупати
колька
колький
колько
кольо
Біленце, -ця, с. Холстъ, полотно. Галиц. Ох я там на річці біленце білила, ох там же я, мати, віночок згубила. Гол. І.
Гамкання, -ня, с. 1) Дѣтск.: ѣда. 2) Чавканіе.
Здо́гад, -ду, м. Догадка. Г. Барв. 308. дава́ти на здо́гад. Давать понять.
Карапузка, -ки, ж. Родъ круглой дыни.
Карбованець, -нця, м. Рубль — первоначально серебряный, затѣмъ всякій. Далебі дав би карбованця, як би не пропив учора. Шевч. Ум. карбованчик. Ми щоразу де карбованчика заробимо або позичимо, то й обішлемо. Г. Барв. 499. Пехай протрусить батькови карбованчики. Кв. II. 139.
Ле́псько нар. Хорошо, красиво. Із кожного куріня везли знамена на конях, лепсько убраних. Стор. II. 156.
Лиси́ччин, -на, -не. Принадлежащій лисичкѣ. Дак лисиччина дочка й каже... Рудч. Ск. І. 28.
Полісся, -ся, с. Полѣсье. А в самого шістьсот уллів пасіки було. Аж на полісся було посилає. Г. Барв. 174.
Тяж, -жу, м. 1) = ужва 2. Вх. Зн. 72. 2) у тяжі́, у тяжу бути, ходити. Быть беременной. Я в тяжу. О. 1861. XI. 30. Вона тепер у тяжі, а спорожниться, то буде робити. Н. Вол. у. Зайти в тяж. Забеременѣть. Драг. 260.
Цьомати, -маю, -єш, гл. Дѣтск. цѣловать. Желех.
Нас спонсорують: