Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кобло
ковадло
ковалдо
коваленко
коваленька
ковалик
ковалисько
ковалиха
ковалів
ковалівна
ковалір
коваль
ковальний
ковальня
ковальство
ковальський
ковальчик
ковальчук
ковалювати
коваляк
кований
кованка
ковання
ковати
ковач
ковбан
ковбанитися
ковбанька
ковбанюга
ковбаня
ковбаса
ковбаситися
ковбаска
ковбасний
ковбасник
ковбасниця
ковбасня
ковбасяник
ковбасянка
ковбатка
ковбах
ковбирь
ковбиця
ковбок
ковбота
ковбур
ковбчик
ковган
ковганка
ковдоба
ковдовбина
ковдра
ковер
коверза
коверзувати
коверцовий
ковзалка
ковзати
ковзатися
ковзелиця
ковзкий
ковзко
ковзун
ковзь!
ковиза
ковизитися
ковизка
ковила
ковінька
ковмір
ковмо
ковнір
ководка
коворот
ковпак
ковтати
ковтки
ковтнути
ковток
ковтонути
ковтрушковий
ковтун
ковть!
ковтьоба
ковтюх
ковтях
ковчег
когут
когутик
когутище
когутій
когутячий
кодаш
кодій
кодільничий
кодкати
кодкодати
кодло
кодловатий
кодола
кодря
коєць
кожа
кожан
кожанець
кожанок
кождий
кождісенький
кождіський
кожен
кожний
кожнісінький
кожнярь
кожом'яка
кожом'яківна
кожом'яцтво
кожом'яцький
кожух
кожухарь
кожушаний
Бамбера, -ри, ж. Ягода. Вх. Лем. 389. Ум. бамбарка, бамберка.
Голубка, -ки, ж. 1) Голубка, голубица. Там сидить голуб із голубкою. Мет. 107. 2) Ласкательное слово. А вона, моя голубка, нічого не знає. Шевч. Пестить було її всяк: і голубко моя вірная, і ожинко повная.... Г. Барв. 107. Ум. голубонька, голубочка.
Клячшик, -ка́, м. = клячВас. 186.
Ма́точник, -ка, м. 1) Ячейка въ сотахъ для вывода матки-пчелы. 2) Приборъ, въ которомъ въ ульѣ помѣщаютъ временно матку-пчелу, пока пчелы къ ней привыкнуть. Представляетъ или клѣточку изъ прутьевъ, или цилиндрическій кусокъ дерева, нижняя часть котораго снабжена зазубринами, съ помощью которыхъ устанавливается приборъ на перекладинахъ, а въ верхней укрѣплена часть камышины, въ которой и помѣщается матка. 3) Раст.: a) Petasites vulgaris. ЗЮЗО. I. 131. б) Ballota nigra. ЗЮЗО. I. 114. Dracocephalum moldavica. ЗЮЗО. I. 121. Nepeta nuda. ЗЮЗО. I. 129.
Мизерні́ти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Бѣднѣть, нищать. 2) Худѣть, тощать, приходить въ болѣзненное состояніе. Оце й захиріє дитина, стогне, мизерніє. Думаю: от-от умре. Левиц. І. 139.
Обрубувати, -бую, -єш, сов. в. обрубати, -ба́ю, -єш, гл. 1) Обрубать, обрубить. Треба обрубати кригу на колодязі, бач як здорово намерзло. 2)криницю. Вставить срубъ въ родникъ. Чуб. III. 150. Ой у полі криниченька обрубленая. Чуб. ІІІ. 149.  
Підсипатися, -паюся, -єшся, сов. в. підсипатися, -плюся, -лешся, гл. Подольщаться, подольститься, заискивать, разсыпаться мелкимъ бѣсомъ. Уже мене давно не любиш, а тілько п'яний і голубиш, одсунься геть, не підсипайсь! Котл. Ен. VI. 36. Ой до мене губерець підсипавсь і любови добивавсь, добивавсь. Котл. Мч. 475.
Порт, -ту, м. 1) Пеньковая (или льняная) нитка въ шерстяной матеріи или сукнѣ. О. 1861. XI. 26. Борз. у. Лебед. у. Це не чисте сукно, а з портом. Черниг. у. 2) Родъ полотняной шали, или платка. Вх. Лем. 454.
Приспособлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. приспособи́тися, -блю́ся, -бишся, гл. Дѣлаться, сдѣлаться угоднымъ. Може хоть сим Богові приспособлюсь. Сим. 236.
Скорохват, -та, м. Человѣкъ, быстро за все берущійся.
Нас спонсорують: