Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кобло
ковадло
ковалдо
коваленко
коваленька
ковалик
ковалисько
ковалиха
ковалів
ковалівна
ковалір
коваль
ковальний
ковальня
ковальство
ковальський
ковальчик
ковальчук
ковалювати
коваляк
кований
кованка
ковання
ковати
ковач
ковбан
ковбанитися
ковбанька
ковбанюга
ковбаня
ковбаса
ковбаситися
ковбаска
ковбасний
ковбасник
ковбасниця
ковбасня
ковбасяник
ковбасянка
ковбатка
ковбах
ковбирь
ковбиця
ковбок
ковбота
ковбур
ковбчик
ковган
ковганка
ковдоба
ковдовбина
ковдра
ковер
коверза
коверзувати
коверцовий
ковзалка
ковзати
ковзатися
ковзелиця
ковзкий
ковзко
ковзун
ковзь!
ковиза
ковизитися
ковизка
ковила
ковінька
ковмір
ковмо
ковнір
ководка
коворот
ковпак
ковтати
ковтки
ковтнути
ковток
ковтонути
ковтрушковий
ковтун
ковть!
ковтьоба
ковтюх
ковтях
ковчег
когут
когутик
когутище
когутій
когутячий
кодаш
кодій
кодільничий
кодкати
кодкодати
кодло
кодловатий
кодола
кодря
коєць
кожа
кожан
кожанець
кожанок
кождий
кождісенький
кождіський
кожен
кожний
кожнісінький
кожнярь
кожом'яка
кожом'яківна
кожом'яцтво
кожом'яцький
кожух
кожухарь
кожушаний
Горобе́й, -бе́я, -б'я́, м. = Горобець. А в горобейка жуінка маленька, сидить на кілочку, пряде на сорочку, що виведе нитку, гороб'ю на свитку, остануться конці — гороб'ю на штанци. Чуб. ІІІ. 56. Ум. Горобе́єчко, горобе́йко, горобе́йчик. Чуб. ІІІ. 58. Летів горобейчик, — джив, джив, джив. Грин. ІІІ. 554. Горобі́єнько. Чуб. III. 57.
Лабайдак, -ка, м. = лайдак? Чоловіче-лабайдаче, на що жінку продаєш? Чуб. V. 621.
Незлобливий, -а, -е. Незлобный.
Петрик, -ка, м. Улитка. Лохв. у.
Прямісінький, -а, -е. Совершенно прямой. Ком. II. 40. Прямісінька та рівнісінька, як струнка.
Різдвянський, -а, -е. = різдвяний. О. 1861. IX. 191.
Сирно, -на, с. Маленькій, низенькій столикъ, вокругъ котораго сидять на землѣ. О. 1861. XI. Кух. 26. Прийшли брати до судді, вклонились, положили по звичаю на сирно буханці. Стор. І. 33.
Сумир, -ру, м. Миръ, согласіе, мирнья отношенія. Сумир умен. Ном. № 3276. Сумиром. Въ мирѣ, въ согласіи. Сумиром з тобою не проживеш. Н. Вол. у.
Хляки, -ків, м. мн. 1) Рубцы (часть желудка жвачнаго, гдѣ переваривается пища; желудокъ съ кишками (животнаго). Як будуть мене різать, так ти просися хляки мить. ЗОЮР. II. 24. 2) = міздря. Вас. 153, 157.
Чумачня, -ні, ж. соб. Чумаки. О. 1862. VIII. Деяка подробиця, 35.
Нас спонсорують: