Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кобло
ковадло
ковалдо
коваленко
коваленька
ковалик
ковалисько
ковалиха
ковалів
ковалівна
ковалір
коваль
ковальний
ковальня
ковальство
ковальський
ковальчик
ковальчук
ковалювати
коваляк
кований
кованка
ковання
ковати
ковач
ковбан
ковбанитися
ковбанька
ковбанюга
ковбаня
ковбаса
ковбаситися
ковбаска
ковбасний
ковбасник
ковбасниця
ковбасня
ковбасяник
ковбасянка
ковбатка
ковбах
ковбирь
ковбиця
ковбок
ковбота
ковбур
ковбчик
ковган
ковганка
ковдоба
ковдовбина
ковдра
ковер
коверза
коверзувати
коверцовий
ковзалка
ковзати
ковзатися
ковзелиця
ковзкий
ковзко
ковзун
ковзь!
ковиза
ковизитися
ковизка
ковила
ковінька
ковмір
ковмо
ковнір
ководка
коворот
ковпак
ковтати
ковтки
ковтнути
ковток
ковтонути
ковтрушковий
ковтун
ковть!
ковтьоба
ковтюх
ковтях
ковчег
когут
когутик
когутище
когутій
когутячий
кодаш
кодій
кодільничий
кодкати
кодкодати
кодло
кодловатий
кодола
кодря
коєць
кожа
кожан
кожанець
кожанок
кождий
кождісенький
кождіський
кожен
кожний
кожнісінький
кожнярь
кожом'яка
кожом'яківна
кожом'яцтво
кожом'яцький
кожух
кожухарь
кожушаний
Борошнитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Пачкаться въ муку.
Від'ї́зд, -ду, м. Отъѣздъ.
Діткну́тись, -ну́ся, -нешся, гл. Дотронуться. Думаю собі: приступлю до неї, — не смію діткнутися ручки білої. Гол. І. 365.
Дошку́лити Cм. дошкуляти.
Золотопера, -ри, ж. Раст. Juneus effusus. Шух. І. 21.
Лідни́ця, -ці, ж. Ледникъ. Та піди, хлопче, до лідниці та уточи меду. О. 1862. IX. 4.
Пісниха, -хи, ж. Постница. Мнж. 189.
Пообсаджувати, -джую, -єш, гл. Обсадить (во множествѣ).
Постав, -ва, м. Штука, кусокъ (матеріи). Сукна дорогі поставами, не мірячи... брати. АД. І. 94. Постав матерії. Н. Вол. у.
Сякий, -а, -е. 1) Этакой. І така, і сяка — тільки дайте. Ном. № 4507. 2) сякий-такий. а) Кое-какой; пустячный. Сяка-така напасть, та спати не дасть. Ном. № 1757. Сякі-такі вареники, а все луччі галушок, сякі-такі дівчаточка, а все луччі жіночок. Н. п. б) Бранное выраженіе. Я каже, тебе, сякий-такий сину, запалю. ЗОЮР. І. 9.
Нас спонсорують: