Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кликотіти
климат
клин
клинець
клиння
клинок
клинтух
клинуватий
клинцювання
клинцювати
клинчастий
клинчик
клинчук
клич
клиша
клишавий
клишаво
клишоногий
клін
клінно
кліпавка
кліпайка
кліпати
кліпка
кліпкати
кліпко
клітка
клітчастий
кліть
клішня
клішонегий
кліщ
кліщик
кліщі
кло
клобук
клобукарь
клобучаний
клобучина
клобучити
клобучі
кловак
клокічка
клокуша
клонити
клонитися
клопитися
клопіт
клопітний
клопітно
клопота
клопотати
клопотатися
клопотія
клопотливий
клопотний
клопотно
клопотня
клопоточка
клопотун
клопотуха
клотити
клохтіти
клочаник
клочанка
клочкуватий
клоччя
клоччяний
клуб
клубатий
клубетувати
клубок
клуботатися
клубочок
клубук
клумакуватий
клумля
клунище
клунок
клунька
клуня
клус
клусувати
кльоб
кльок
кльока
кльокати
кльомзати
кльон
кльоф
кльочити
кльочка
клюба
клюбака
клюбачитися
клювак
клювати
клюга
клюй-дерево
клюк! I
клюк II
клюка
клюкати
клюква
клюпа
клюпати
клюпач
клюсак
клюска
клюхта
клюцак
ключ
ключа
ключарь
ключенько
ключечка
ключик
ключина
ключиння
ключиця
Босоркун, -на, м. Упырь. Желех.
Докру́чувати, -чую, -єш, сов. в. докрути́ти, -чу́, -тиш, гл. Докручивать, докрутить, доверчивать, довертѣть.
Зака́лець, -льця, м. Ум. отъ зака́л.
Закалі́чіти, -чію, -єш, гл. Сдѣлаться калѣкой. Закалічів він давненько вже. Черк. у.
Лентю́х, -ха, м. Одѣтый въ городскую одежду? горожанинъ? Шух. І. 33.
Пасти I, -су, -сеш, гл. 1) — кого. Пасти. Пасла Кася воли й коні. Чуб. V. 908. От треба тому панові наймита — нікому свиней пасти. Рудч. Ск. II. 9. пішов до бога вівці пасти. Умер. Фр. Пр. 200. 2) — що. Съѣдать, пасясь. Гони вівці мої, де підут, і принесеш того мені, що мої вівці будут пасти. Гн. II. 155. 3)о́чі (чим), о́ком, очима (кого). Зариться, заглядываться, смотрѣть, не сводя глазъ, на что. В останнє рідними лугами й берегами дід очі приязні пасе й не напасе. К. Дз. 155. Полю просо за током, а він мене пасе оком. Грин. III. 649. Сидить нерухома та пасе нас очима. МВ. (КС. 1902. X. 145). 3)задню. Быть позади всѣхъ. Сем'я моя не буде пасти між людьми задню. Г. Барв. 348. Тим часом я такий же маю розум, я ні в чому не буду пасти задню. К. Іов. 25.
Перкалевий, -а, -е. Коленкоровый. Перкалеві сорочки. Чуб. VII. 426.
Печінка, -ки, ж. Печень. Коса свиняча, що коло печінки, довгенька. Ном. № 310. брати за печінки. Пронимать, трогать. Ясь бігав по хаті та кричав. Його знать брало за печінки. Левиц. І. 486. в печінках сидіти. Надоѣсть, опротивѣть. Уже ти мені в печінках сидиш з своїми витребеньками. Шевч. 283. печінки відбити. Повредить внутренности. Ум. печіночка.
Поїзжанин, -на, м. Участвующій въ свадебномъ поѣздѣ, въ свад. процессіи. МУЕ. І III. 92. Як стануть поїзжане уже в молодої на дворі, то дружки... співають їм. О. 1862. IV. 27. А зза гори поїзжане на шлях виїзжають. Шевч. 455.
Чинитися, -ню́ся, -нишся, гл. 1) Дѣлаться, происходить; становиться. Чинилося те у давню давнину. МВ. ІІ. 61. Чоловік чинится, давний, медвідь — старий. Вх. Зн. 80. 2) Выдавать себя за кого. Він чиниться Христос, а йому грішка жінка ноги миє! як то так? — казали жиди. Канев. у.
Нас спонсорують: