Доско́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Подпрыгнуть до, допрыгнуть. Не доскочиш, бо дуже високо. Доскоче конем до царівни (а царівна сиділа у високому терему). Свого одбіг, чужого не доскочив. 2) Дойти, достигнуть. По чарці, по другій, та так може й до десятка, чи й лучче, доскочило. 3) Достать, пріобрѣсть, Взять въ добычу. Оттоді то й Черевань доскочив собі несчисленного скарбу. Добре, кажуть, що шовкові брови удались, хода павлина да вид королівський, — дак і козака доскочила. Вовка.... живцем доскочили. Доскребти. Cм. доскрібати.
Передистий, -а, -е. Съ развитой передней частью тѣла. Не корова передиста.
Посестратися, -раюся, -єшся, гл. Сдѣлаться названными сестрами. Вони собі посестрались.
Псяюха, -хи, ж. Бранное слово: собачья кровь. Купив козак Олені заушниці зелені, як причепим до уха — яка ж гарна псяюха. Ум. псяюшка.
Пуринати, -на́ю, -єш, сов. в. пурну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Нырять, нырнуть. Пусти ж мене, мати, на річку купатись, буду плавать, пуринати, доленьки шукати. Діточки ( = утята) пурнуть. Cм. пірнати.
Склярка, -ки, ж. Жена стекольщика.
Сушба, -би, ж. Сушка. Відер десяток вишень для сушби.
Уславити, -ся. Cм. уславляти, -ся.
Циба, -би, ж. Длинная нога. А я тому журавлю циби-ноги переб'ю.
Чудовий, -а, -е. Чудный. Чудове лице.