Білошка, -ки, ж. 1) Порода бѣлыхъ круглыхъ сливъ. 2) Шутливо: кофе съ молокомъ. Засолодити вам білошку?
Госпо́дь, Го́спода, м. Богъ, Господь. Прихиляйся, дівчинонько, а до Господа Бога. Господи, помилуй, або дай що! Хай Госпо́дь ми́лує. Боже сохрани! Так їй схотілось пить, що Господи! — сильно захотѣлось пить. Ум. Го́споденько, го́сподонько. Ей, змилуйся, Господеньку! Крий, Господоньку!
Закалі́чіти, -чію, -єш, гл. Сдѣлаться калѣкой. Закалічів він давненько вже.
Оставляти, -ля́ю, -єш, сов. в. оставити, -влю, -виш, гл. = зіставляти, зіставити. Їж, брате, хліб, та на завтра оставляй. Я в дорогу вибераюсь, тебе, мила, оставляю.
Поперешний, -а, -е. = поперечний.
Привершуватися, -шуюся, -єшся, гл. Нарастать, увеличиваться. Що — року по рублеві привершується.
Пускатися, -каюся, -єшся, сов. в. пуститися, -щуся, -стишся, гл.
1) Пускаться, пуститься. Мідяні човна, золоті весла. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай. Пустимось кіньми, як дрібен дощик. Два роки в речі не пускався. Не трать, куме, сили, пускайсь на дно.
2) Расти, вырасти. Червона рожа зацвіла; і треба ж, на біду, — край неї хміль пустився.
3) Только сов. в. Начать, стать; начаться. Пустився я йти, коли дощ. А тут уже й дітки пустилися. Породила Мотря за три роки трьох синів.
4) — на що. Итти, пойти, рѣшиться на что. Я не вірю, щоб Христя на таке пустилася.
5) — чого. Выпускать, выпустить изъ рукъ. Як припала до кухля, неначе її уста до його прикипіли, та поти всього не випила, — не пустилася. пуститися берега. Забросить все, ни о чемъ не заботиться, опуститься. Чи можно ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім. А я теж пустилась берега. Де було перш чисто, — тепер сміття по коліна.
6) духу пускається хто. Испускаетъ духъ, умираетъ. Коні біжать, духу пускаються, а він все свариться: чого помалу їдеш?
Уворатися, -рюся, -решся, гл. При паханьѣ захватить плугомъ сосѣднюю землю.
Уперіщити, -щу, -щиш, гл. Сильно стегнуть, ударить.
Хвостач, -ча, м.
1) Съ длиннымъ хвостомъ.
2) Неводъ, сѣть съ хвостомъ.
3) Раст. Achyrophorus maculatus Scop.