Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кружина
кружівка
кружілка
кружка
кружкома
кружляти
кружок
крук
крулевство
крулевщизна
крулівна
круль
крулювіти
крумкати
крумкач
крумчати
крупи
крупина
крупкий
крупний
крупник
крупнистий
крупняк
круподерник
круподерня
круп'янка
круп'яр
крутай
крутанина
крутарь
крутель
крутень
крутенький
крутенько
крутий
крутило
крутити
крутитися
крутиус
крутихвіст
крутіж
крутій
крутілка
крутіль
крутливець
крутливиця
крутнути
крутня
круто
крутоберегий
крутобережжя
крутобережисто
крутобережний
крутобережно
крутобокий
крутовежа
крутовина
крутоголов
крутоголовчики
крутогорий
крутопіп
круторогий
крутоярий
круть
крутько
круховий
круць
круча
кручак
кручанка
кручати
кручений
крученик
кручечок
кручий
кручінка
кручія
кручкодер
кручок
круш
крушина
крушити
крушитися
крушний
крьо-не!
крюк
крюкання
крюкати
крючок
крявчати
кряж
кряжити
кряжувати
кряк
кряка
крякати
крянути
крятатися
кряч
кряча
крячастий
крячина
крячистий
крячитися
крячка
крячок
ксі!
ксьондз
ку!
ку I
куб
кубай
кубан
кубанка
кубара
кубаток
кубаття
кубах
кубашок
кубеба
Біленик, -ка, м. Выбѣленная юбка. Желех.
Науверти нар. Обиняками. Угор.
Плачно нар. Хочется плакать. Так мені їх жалко стало, аж плачно. Пирят. у.
Попроганяти, -ня́ю, -єш, гл. = попрогонити. Роботників, вражих синів, зовсім попроганяли. Драг. 290.
Потомок, -мка, м. 1) Потомокъ. Пан вибрав собі до двору двох хлопців, потомків старих козаків. Левиц. І. 159. 2) соб. Потомство. Мнж. 56. Мил. М. 65. Свій потомок поучу. Драг. 30. У нас у селі захворав, на холеру батько, мати і увесь їх потомок (діти й онуки). Волч. у.
Потягтися, -гнуся, -нешся, гл. 1) Потащиться. Потяглась і вона за москалями. 2) Cм. потягатися.
Розрушати, -ша́ю, -єш, сов. в. розрушити, -шу, -шиш, гл. Расшевеливать, расшевелить, приводить, привести въ движеніе. Ідуть дощі все дрібнії, землю розрушають і травою устилають. Н. п.
Тади, тадивай, нар. = туди. Вх. Зн. 23. Єно нам повіджь, ци не ішла тади, ци не ішла дака білаглова. Гол. II. 10.
Товчка, -ки, ж. Толчея, ступа. Угор. Вх. Гн. 34.
Чабарашка, -ки, ж. = чеберячка. У Головацкаго: родъ пѣсенки. Гол. II. 195. Поскачу чабарашки, лізу по під стіл рачки. Чуб. V. 1088.
Нас спонсорують: