Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кружина
кружівка
кружілка
кружка
кружкома
кружляти
кружок
крук
крулевство
крулевщизна
крулівна
круль
крулювіти
крумкати
крумкач
крумчати
крупи
крупина
крупкий
крупний
крупник
крупнистий
крупняк
круподерник
круподерня
круп'янка
круп'яр
крутай
крутанина
крутарь
крутель
крутень
крутенький
крутенько
крутий
крутило
крутити
крутитися
крутиус
крутихвіст
крутіж
крутій
крутілка
крутіль
крутливець
крутливиця
крутнути
крутня
круто
крутоберегий
крутобережжя
крутобережисто
крутобережний
крутобережно
крутобокий
крутовежа
крутовина
крутоголов
крутоголовчики
крутогорий
крутопіп
круторогий
крутоярий
круть
крутько
круховий
круць
круча
кручак
кручанка
кручати
кручений
крученик
кручечок
кручий
кручінка
кручія
кручкодер
кручок
круш
крушина
крушити
крушитися
крушний
крьо-не!
крюк
крюкання
крюкати
крючок
крявчати
кряж
кряжити
кряжувати
кряк
кряка
крякати
крянути
крятатися
кряч
кряча
крячастий
крячина
крячистий
крячитися
крячка
крячок
ксі!
ксьондз
ку!
ку I
куб
кубай
кубан
кубанка
кубара
кубаток
кубаття
кубах
кубашок
кубеба
Бирнак, -ка, м. Палка съ крючкомъ, которою ловятъ овецъ.
Букшпановий, -а, -е. Буксовый.
Клей, кле́ю, м. Клей, клейстеръ, все клейкое.
Крапати, -паю, -єш, гл. Брызгать, капать. Дощик крапле. Рудч. Ск. II. 75.
Муре́й, -ре́я, м. Сермяжникъ. ЗОЮР. І. 252. Козак муреями нас узиває (міських людей). K. ЦН. 249.
Прогрімотати, -чу́, -чеш, прогрімоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = прогрімати.
Проростати, -та́ю, -єш, сов. в. прорости, -ту, -теш, гл. Прорастать, прорасти, начинать расти. Травка проростає вже. Н. Вол. у. Прорастать, прорасти сквозь что. Що мої реберечка травка проростає. Чуб. V. 662.
Реестр, -ру, м. = реєстер. Шість тисяч тілько їх оставлено в реєстрі. К. ЧР. 11.
Руда, -ди, ж. 1) Руда. 2) Ржавое болото. 3) Кровь. Шевч. 419, 667. Руда — не вода. Ном. № 1283. Кинувсь цілюрник і яко мога поспішає; та й кинув їй руду з руки. Кв. І. 97. 4) Дождь сквозь солнце. Угор. 5) Дышло въ корчугах, саняхъ для перевозки бревенъ. Шух. І. 180.
Руйновище, -ща, с. Развалины, мѣсто покрытое развалинами. Бо пустками вони (до́бра), руйновищем стояли. К. Дз. 99. Оттим же то живе він у руїнах, в руйновищі, що люде подбігали. К. Іов. 34.
Нас спонсорують: