Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

коник
конина
конити
конич
кониченько
коничок
конівка
конклав
конов
коновал
коновальство
коновальський
коновід
коновой
конов'язь
конозити
конокрад
конопелька
конопельки
конопельний
конопельник
коноплина
коноплиця
коноплище
коноплі
конопляний
конопляник
конопляр
коноплястий
конотувати
консистент
консисторія
консисторський
консистувати
консоляція
консул
конт
контентий
контентувати
контентуватися
контетувати
контетуватися
контина
контора
контосити
контракт
контроверсія
контувати
контуватися
конфедерат
конфедерація
конферя
конферяник
конче
кончина
кончити
конюхарити
конюший
конюшина
конюшня
коня
коняка
конянка
коняр
конярка
конятина
конячина
конячка
копа
копальник
копальниця
копаний
копанина
копаниця
копанка
копання
копань
копаня 2
копательний
копатень
копати
копатися
копач
копачик
копачкий
копень
копер
копець
копивка
копил
копилити
копилитися
копилиця
копилля
копилча
копильчаки
копильчук
копиля
копиляк
копирсати
копирстка
копиряти
копистка
копистник
кописточка
кописть
копит
копитал
копитальний
копитан
копитанський
копитанша
копитаха
копитень
копитки
копитник
копито
копиток
копитонько
копитце
Гу́ля, -лі, ж. 1) Дѣтск. голубь. О. 1861. ѴІІІ. 8. Чаще во мн. ч. Прилетіли гулі та й сіли на люлі; а ви, гулі, не гудіть.... ХС. II. 195. 2) = Сич. Вх. Лем. 406. 3) = Ґуля.
Здійми́тися, -му́ся, -мешся, гл. = здійнятися.
Карбованець, -нця, м. Рубль — первоначально серебряный, затѣмъ всякій. Далебі дав би карбованця, як би не пропив учора. Шевч. Ум. карбованчик. Ми щоразу де карбованчика заробимо або позичимо, то й обішлемо. Г. Барв. 499. Пехай протрусить батькови карбованчики. Кв. II. 139.
Луца́к, -ка, луцан, -на, м. Толстолицый человѣкъ. Александров. у. Ув. луцаняга. Мнж. 184. Лежить на лаві такий здоровенний луцаняга. Мнж. 130.
Помножати, -жа́ю, -єш, сов. в. помно́жити, -жу, -жиш, гл. Умножать, умножить.
Понастроювати, етро́юю, -єш, гл. Настроить (во множествѣ).
Поперекрикувати, -кую, -єш, гл. Тоже, что и перекричати, но многихъ.
Свят, -а, -е. *) Для этого слова и его производныхъ принято въ литературѣ правописаніе безъ апострофа, — такъ и выговариваетъ эти слона украинская интеллигенція; но народное произношеніе отличается отъ этого выговора. Народъ выговариваетъ и святий, и сьватий, и светий, и сятий. Вопросъ этотъ не изслѣдованъ въ достаточной мѣрѣ, собраны лишь нѣкоторые матеріалы къ нему (Cм., напр.: Житецкій, Очеркъ звук. ист. млр. нар., 250; — Науменко, Обзоръ фонет. особ. млр. рѣчи, 43; — Михальчукъ въ «Трудахъ» Чуб. VII, 482; — Верхратський, Про говор галиц. лемків, 62, 63. — Гринченко, Отзывъ о соч. А. Н. Малинки, 61 — 62). Мы удерживаемъ здѣсь правописаніе безъ апострофа, не считая въ то-же время этотъ вопросъ окончательно рѣшеннымъ. 1) = святий. Як дух свят. Ном. № 6779. 2)день. Праздничный день. Покупляв їй да Яковко про свят-день сережки. Чуб. III. 131. 3)вечір. Канунъ Рождества.
Хрусь! меж. Выражаетъ звукъ хрустѣнія, треска, удара. Він так ріже, так ріже, коли це хрусь — аж ножик і вломивсь. Кобел. у. Чує: хрусь-хрусь під ногами то пісок, то паліччє. Г. Барв. 519. Прямо москаля в лоб хрусь! Грин. II. 207.
Шанувати, -ну́ю, -єш, гл. 1) Чтить, почитать, уважать, оказывать уваженіе. Шануй батька та Бога — буде тобі всюди дорога. Ном. № 9353. Хто шанується, — і люде того шанувать будуть. Ном. № 4429. 2) Беречь, сохранять. Шануй одежу в дворі, вона тебе в людях. Ном. № 11128. 3) Принимать, чествовать, угощать. Ти гостя повинен добре шанувати, а в тебе й борщ не гарячий. О. 1862. І. 29. Де будуть шанувать, там будемо ночувать. Ном. Шанує сусідські діти варениками. Г. Барв. 350. Наливають молодій кварту горілки, ідуть молодого шанувать у другу хату. Грин. III. 426. 4) шанувавши слухи ваші. Извините за выраженіе, съ позволенія сказать. Ном. № 13040. Та се не чоловік, а так, шанувавши слухи ваші, смердюче стерво. Подобное же значеніе: шануючи бога та й вас, яко ґречних. Фр. Пр. 88; шаную (кому) го́нор. Гн. І. 129.