Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

куревійниця
курево
курега
курець
куржан
курзу-верзу
курзю-верзю
кури
куриний
курити
куритися
куриця
куричка
куришка
курище
курій I
курій II
курінний
куріння
курінь
куріпка
куріп'я
куріти
курка
куркати
куркодим
куркоїд
куркувати
куркуль
курлапий
курлапиця
курлу!
курлюкати
курман
курманина
курмаччя
курмей
курний
курник
курникати
курній
курно
курнути
курняв!
курнявка
куроїд
курок
курокрад
куролап
куронька
куронько
куропатва
куропіння
куроспів
курохват
курочка
курта
куртатий
куртий
куртка
курча
курчати
курчин
куря
курява
курявиця
куряк
куряний
куряниця
курятина
курятник
куряч
курячий
курячка
кус
кусак
кусака
кусати
кусатися
кусень
кусі!
кусіка
кусінь
куска
кусливий
кусман
кусник
куснути
кусок
кустрець
кустриця
кусчик
кусючий
куся
кут
кутання
кутас
кутасик
кутати
кутатися
кутатство
кутач
кутен
кутерногий
кутесик
кутець
кути
кутий
кутик
кутиця
кутниця
кутній
кутняк
кутнянка
куток
куточок
кутуляти
кутя
куфа
кухаренко
Висолоплювати, -плюю, -єш, сов. в. висолопити, -плю, -пиш, гл. Высовывать, высунуть, вывалить (языкъ). Язик висолопив. Рудч. Ск. II. 17. Прийдеться бігати, язик висолопивши. Кобел. у.
Грудкови́й, -а́, -е́. Относящійся къ куску, комку; въ кусочкахъ. Одважте мені на квіток сахарю грудкового. Васильк. у.
Зда́лі, здаля́, нар. = здалека. Вх. Лем. 419. То ж сестриця з братом здалі розмовляла. Чуб. V. 928.
Каччин, -а, -е. Принадлежащій уткѣ.
Кітва, -ви, ж. Якорь. Ум. кітвиця.
Прецінь нар. Между тѣмъ, однако.
Ростріпуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. ростріпатися, -паюся, -єшся, гл. Растрепываться, растрепаться.
Світильник, -ка, м. 1) Украшенная свѣча, которую світилка держитъ на свадьбѣ. 2) Подсвѣчникъ. Харьк. у.
Трьох-зілля, -ля, с. = тройзілля. Покидай, козаче, трьох-зілля копати, потішайся Марусі вінчати. Грин. III. 236.
Харапудливий, -а, -е. Пугливый. Харапудливий кінь. Черк. у.