Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

куревійниця
курево
курега
курець
куржан
курзу-верзу
курзю-верзю
кури
куриний
курити
куритися
куриця
куричка
куришка
курище
курій I
курій II
курінний
куріння
курінь
куріпка
куріп'я
куріти
курка
куркати
куркодим
куркоїд
куркувати
куркуль
курлапий
курлапиця
курлу!
курлюкати
курман
курманина
курмаччя
курмей
курний
курник
курникати
курній
курно
курнути
курняв!
курнявка
куроїд
курок
курокрад
куролап
куронька
куронько
куропатва
куропіння
куроспів
курохват
курочка
курта
куртатий
куртий
куртка
курча
курчати
курчин
куря
курява
курявиця
куряк
куряний
куряниця
курятина
курятник
куряч
курячий
курячка
кус
кусак
кусака
кусати
кусатися
кусень
кусі!
кусіка
кусінь
куска
кусливий
кусман
кусник
куснути
кусок
кустрець
кустриця
кусчик
кусючий
куся
кут
кутання
кутас
кутасик
кутати
кутатися
кутатство
кутач
кутен
кутерногий
кутесик
кутець
кути
кутий
кутик
кутиця
кутниця
кутній
кутняк
кутнянка
куток
куточок
кутуляти
кутя
куфа
кухаренко
Беркицьнути, -ну, -неш, гл. Кувыркнуть, повалить, оросить, шлепнуть, опрокинуть, повалить кого. Шейк. Так і беркицьнув його на землю.
Відчеплятися, -ляюся, -єшся, сов. в. відчепитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Отцѣпляться, отцѣпиться. Ішла баба дубнячком, зачепилась гапличком; сюди смик, туди смик — одчепися мій гаплик. Ном. № 12535. 2) Отставать, отстать, отвязываться, отвязаться. Одчепись од мене, — глянь на Бога. Ном. № 2802. Відчепися! нападися на кого багатшого. Ном. № 2805.
Вір, вору, м. 1) Огорожка изъ жердей. Чуб. VII. 392. Треба обкидати город вором. Канев. у. 2) Козлы. Шух. І. 179. 3)ра. Жеребець. Шух. І. 79. Кобила відбиваєся з ворем, від чого стає вона жеребна. Шух. І. 211. Ум. ворик. Щух. І. 211.
Го! I меж. Употребляется въ видѣ го-го-го! или го-гов! для оклика.
Казковий, -а, -е. Сказочный. Желех. Кулишъ.
Кожух, -ха, м. Тулупъ, шуба. Казав пан — кожух дам, та й слово його тепле. Ном. № 4517. Трудно літом без корови, а зімою без кожуха. Ном. № 560. Ум. кожушок. Ув. кожушище. Тілько зосталось стареє волище, дране кожушище. Рк. Макс.
Мигда́ль, -лю, м. Миндаль.
Печалитися, -люся, -лишся, гл. Печалиться = журиться. Грин. III. 390. Чуб. V. 305.
Поснувати, сную, -єш, гл. Сдѣлать основу для ткани; протянуть нитки. Що по нашім двору чорним шовком та посноване. Грин. ІІІ. 470.
Сполонити, -ню, -ниш, гл. У Желех.: сдѣлать краснымъ. Желех. ссылается на нижеслѣдующее місто буковинской пѣсни: Ой маю я в царя нивку, — в чистім полі могилку: карабінцами виорана, а кульками засіяна, білим тілом зволочена, кровцев сполонена. ЗОЮР. II. 579. Едва-ли здѣсь не ошибка: вѣроятно, слѣдовало-бы: сполочена (отъ сполокати), какъ того и рифма требуетъ. Второе значеніе у Желех. вѣрнѣе: наполнить, напитать влагой, полить, сильно смочить: Кровцев землю сполонила. Cм. сполонитися и сповенити.
Нас спонсорують: