Блудити, -джу, -диш, гл.
1) Блуждать; сбиваться съ пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ми блудили цілий ліс.
2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби.
3) — словами. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре.
Визивати, -ва́ю, -єш, сов. в. визвати, -зву, -веш, гл. Вызывать, вызвать.
Гурма́нка, -ки, ж. 1) Большой комокъ овечьяго сыру. 2) = Гуска 2.
Етноґрафува́ти, -фу́ю, -єш, гл. Заниматься этнографіей. Як вільно ще було етноґрафувати проміж народом на Вкраїні, я записав її (пісню) в рідній околиці Хмельницького.
Нашмагати, -га́ю, -єш, гл. Нахлестать. За шага хтось уші нашмага.
Невмірайко, -ка, м. = невмірака.
Повиганяти, -ня́ю, -єш, гл. = повигонити.
Подлубатися, -баюся, -єшся, гл.
1) = подлубати.
2) — у голові. Сильно подумать.
Строїтися, -ро́юся, -їшся, гл.
1) Наряжаться.
2) Приготовляться. Тремтить косонька, ся боїть, свашка ся на ню строїть.
3) Строиться, становиться въ строй. Строїтись на баталію.
4) Строиться. Строяться доми та все новії.
Шевченко, -ка, м. Сынъ сапожника.