Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віджартовуватися
віджати I
віджати II
віджахнути
віджахнутися
відживати
відживити
відживіти
відживляти
віджимати
віджинати
віджинатися
віджиріти
віджити
віджобоніти
віджувати
віджухаритися
відзаддя
відзвичаїти
відзвичаювати
відзволити
відзволяти
відзволятися
відземок
відзивати
відзиватися
відзимки
відзіґорний
відзімувати
відзірятися
відзнака
відзначати
відзначатися
відзолити
відзолювати
відзяпити
відібрати
відігнати
відігравати
відіграватися
відіднити
відідрати
відідратися
відізватися
відіймати
відійматися
відійти
відімкнути
відімстити
відімчати
від'їдати
від'їдатися
від'їзд
від'їзджати
від'їздити 1
від'їздити 2
від'їздний
від'їсти
від'їхати
відкадити
відказ
відказати
відказувати
відказуватися
відкалабанити
відкалатати
відкараскатися
відкасник
відкаснутися
відкатувати
відкашлюватися
відквасити
відквашувати
відки
відкид
відкидання
відкидати 1
відкидати 2
відкидатися
відкіль
відкільсь
відклад
відкладаний
відкладання
відкладати
відкладний
відкладувати
відклепати
відкликатися
відклінне
відклінщина
відклонити
відклоняти
відклонятися
відклякнути
відклястися
відкозакувати
відколи
відколишній
відколоти
відколупати
відколуплювати
відколупнути
відколупувати
відколювати
відколядувати
відкопати
відкопилити
відкопування
відкопувати
відкопуватися
відкосити
відкоситися
відкотити
відкочувати 1
відкочувати 2
відкочуватися
відкошувати
відкрадатися
відкраювати
Дратува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. 1) Дразнить. Та ну вже не дратуйся: давай дітям гостинця, а мені очіпка. Рудч. Ск. ІІ. 168. 2) Раздражаться.
Лі́рник, -ка, м. Играющій на лірі. Сиділи лірники та грали по шелягу за танець. Шевч. 565.
Обтісувати, -сую, -єш, сов. в. обтеса́ти, -шу́, -шеш, гл. Обтесывать, обтесать.
Пересолити Cм. пересолювати.
Попільниця, -ці, ж. Капустная тля. ХС. III. 50. Cм. попелюха, попільнуха.
Порозчахуватися, -хуємося, -єтеся, гл. То-же, что и розчахнутися, но во множествѣ.
Пригарок, -рку, м. = пригара 1. Виїли кашу — самі пригарки в горщечку. Черниг. у.
Прочатувати, -ту́ю, -єш, гл. Пробыть на стражѣ, прокараулить.
Татуняти, -няю, -єш, гл. Часто упоминать въ разговорѣ слово татуньо. Св. Л. 249.
Устка, -ток, с. мн. Ум. отъ уста.
Нас спонсорують: