Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

визолотити
визолочувати
визубень
визублювати
визублюватися
визути
виїдати
виїдок
виїзд
виїзджати
виїздити 1
виїздити 2
виїсти
виїститися
виїхати
вийгравати
виймати
вийматися
вийна
вийти
викавзувати
виказ
виказати
виказитися
виказувати
викакати
викакатися
виканючити
викапаний
викарати
викарбувати
викати
викачалкувати
викачати
викачувати
викачуватися
викашлювати
викашлюватися
виквиляти
викидати 1
викидати 2
викидатися
викидний
викинути
википати
викисати
викичувати
викишкати
викінчити
викінчувати
виклад
викладаний
викладання
викладати
викладний
викладування
викладувати
викладчастий
викладчатий
викласти
виклеїти
виклесуватися
виклеювати
виклик
викликання
викликати 1
викликати 2
виклисувати
викличка
виклопотати
викльовувати
виклюнути
викобзати
виков
виковерзувати
виковзати
виковтати
виковувати
виковуватися
виколоти
виколупати
виколупувати
виколювати
виколядувати
викомпонувати
виконавець
виконання
виконати I
виконати II
виконувати
виконуватися
викопати
викопирсати
викопирсувати
викопувати
викопуватися
викоренити
викорінювати
викорінюватися
викоріняти
викормити
викорпати
викорпувати
викорчовувати
викорчувати
викос
викосити
викот
викотити
викохати
викохувати
викохуватися
викоцабнутися
викочувати
викочуватися
викошувати
викпити
викравка
викрадати
викрадатися
Галасуватий, -а, -е. = галасливий. К. Кр. 40.
Жу́желиця, -ці, ж. Окалина, шлакъ. Це не камінь, а жужелиця. Екатеринодаръ.
Заві́тритися, -рюся, -ришся, гл. Заѣхать, забраться. Нема мого панича — аж у Чернігів завітрився. Харьк.
Задернува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Заложить дерномъ. Вони викопали яму, насипали грошей, поклали того, що обібравсь грошей стерегти, та й знов засипали й задернували. Канев. у.
Затру́ювати, -юю, -єш, сов. в. затруї́ти, -рую́, -їш, гл. 1) Отравлять, отравить (кого). 2) Отравлять, отравить, напитывать, напитать ядомъ. 3) Заражать, заразить. Я не хочу, щоб вона в нас ночувала, бо одно дереться, як шкури на собі не порве: ще й нас вошами затруїть. Чернигов. у.
Здріма́ти, -ма́ю, -єш и здріма́тися, -ма́юся, -єшся, гл. Задремать. Хто програв, той чорта (не тепер на споминки) здрімає. Г. Арт. (О. 1861. III. 83). Нігди би-м ся не здрімала, хоць би й день біленький, коби сидів коло мене хлопець молоденький. Чуб. V. 125. А здрімавшись, — заснув кріпко. Млак. 77.
Мачу́ла, -ли, ж. 1) Рогожка, мочала. Ми, бач, не бачили й не чули, а плели мачули. Василева борода манулами увита, а смолою улита. Мет. 2) об. = маштула. Там такий манула. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Перегін, -го́ну, м. 1) Перегонъ. Погнали некрут з рідного краю аж у Московщину... Довгий перегін. Мир. ХРВ. 139. 2) Парина, наново вспаханная. 3) перегону дати. Поколотить хорошенько. Рутульцям перегону дати. Котл. Ен. V. 56. 4) Перегони. Дымовые ходы въ печкѣ.
Посидільниця, -ці, ж. Лѣнтяйка, сидящая безъ дѣла. Чого сидиш, посидільнице? Чому не стаєш до діла, неробітнице? Св. Л. 256.
Ужанція, -ції, м. Обычай. Тепер що живуть в Чорноморії козаки, то все то покоління тих запорожців, що колись жили в Січі. Ужанція у їх однакова. О. 1862. II. 54.
Нас спонсорують: