Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

визолотити
визолочувати
визубень
визублювати
визублюватися
визути
виїдати
виїдок
виїзд
виїзджати
виїздити 1
виїздити 2
виїсти
виїститися
виїхати
вийгравати
виймати
вийматися
вийна
вийти
викавзувати
виказ
виказати
виказитися
виказувати
викакати
викакатися
виканючити
викапаний
викарати
викарбувати
викати
викачалкувати
викачати
викачувати
викачуватися
викашлювати
викашлюватися
виквиляти
викидати 1
викидати 2
викидатися
викидний
викинути
википати
викисати
викичувати
викишкати
викінчити
викінчувати
виклад
викладаний
викладання
викладати
викладний
викладування
викладувати
викладчастий
викладчатий
викласти
виклеїти
виклесуватися
виклеювати
виклик
викликання
викликати 1
викликати 2
виклисувати
викличка
виклопотати
викльовувати
виклюнути
викобзати
виков
виковерзувати
виковзати
виковтати
виковувати
виковуватися
виколоти
виколупати
виколупувати
виколювати
виколядувати
викомпонувати
виконавець
виконання
виконати I
виконати II
виконувати
виконуватися
викопати
викопирсати
викопирсувати
викопувати
викопуватися
викоренити
викорінювати
викорінюватися
викоріняти
викормити
викорпати
викорпувати
викорчовувати
викорчувати
викос
викосити
викот
викотити
викохати
викохувати
викохуватися
викоцабнутися
викочувати
викочуватися
викошувати
викпити
викравка
викрадати
викрадатися
Відказувати, -зую, -єш, сов. в. відказати, -жу, -жеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Як Христа дочитаються, то не одказуючи йому: «воистину воскресе», побажай чого: так і станеться. Ном. № 289. Ішов козак дорогою: «помагай-бі, женче!» Вона ж йому відказала! «Здоров бувай, серце.» Н. п. 2) Оставлять, оставить въ наслѣдство, завѣщать.
Гра́ти, гра́ю, -єш, гл. 1) Играть на инструментѣ. Бас гуде, скрипка грає. Ном. № 5736. Не в тую дудку грають. Ном. № 5092. 2) Играть въ какую либо игру. Ой та сіли вечеряти, по вечері в карти грати. Гол. І. 45. Собі очиці зав'язала і у панаса грати стала. Котл. Ен. І. 23. 3) Гра́ти весі́лля. Играть свадьбу. Дай, Боже, знати з ким буду весілля грати. Ном. № 262. 4) Дѣлать быстрыя, рѣзвыя движенія напр. летая. У лузі маківка весною зацвіла.... Бабок, метеликів над нею грає сила. Греб. 370. Як назліталось до неї тих відьом — сила! Давай його шукать; грали, грали по хаті, — ніяк не найдуть. Грин. І. 286. О лошади: гарцовать. Грайте, коні, під нами! Мил. 159. Грай, кониченьку, під молоденьким Богданком. Чуб. ІІІ. 281. Гра́ти коне́м. Гарцовать, скакать на лошади. А попереду N коником грає, коником грає, мечем махає. АД. І. 6. Ри́ба гра́є. Рыба выбрасывается на поверхность воды. 5) Язико́м гра́ти. Льстить, пресмыкаться. 6) Мо́ре гра́є. Море бушуетъ. У неділю вранці-рано сине море грало. Шевч. Як ось і море стало грати, великі хвилі піднялись, і вітри зачали бурхати, аж човни на морі тряслись. Котл. Ен. II. 6. 7) Со́нце, зі́рниця, мі́сяць гра́є. Влестить, играетъ. ХС. І. 75. По той бік Росі грала зірниця. Левиц. І. Сонце грає, вилискується в дощових краплях. Ком. Р. І. 21. Красно грає весняне сонце на чистому небі. Мир. Пов. II. 41. 8) Гра́ти в дзвони. Звонить. Весь день во всі дзвони грали. Гол. І. 64. 9) О медѣ, пивѣ: бродить, играть. Мед вже почав у бочці грати. Чи не той то хміль.... що у пиві грає. АД. II. 77.
Ґвер, -ру, м. Ружье. Гол. І. 151.
Двужо́н, -на, м. Двоеженець. Мир. ХРВ. 11.
Жук, -ка́, м. 1) Жукъ, Scarabeus. жуки́ у голові́ (у ко́го). Глупъ. Нехай, дурні, собі пустують; у них, видно, жуки у голові. Гліб. 2) Кличка черной собаки. Аф. 403. Ум. жучо́к, жуче́чок. Ув. жучи́ще.
Знахорка, знахурка, -ки и пр = знахарка и пр.
Латанці, -ців, м. мн. Покрытая заплатами одежда. Радом. у.
Підітнутися, -ну́ся, -нешся, гл. = підтятися. Ніжки їй підітнулись — упала. МВ. І. 76.
Свавільний, -а, -е. Своевольный, самовольный. Лебед. у. Чуб. I. 164. Чи я ж тобі не казала, не бери ж ти мене, бо я роду свавільного, не навчиш ти мене. Н. п.
Селянка, -ки, ж. Поселянка, крестьянка. Ум. селяночка. Да із села да селяночка, а із міста міщаночка. Мет. 162.
Нас спонсорують: