Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

визолотити
визолочувати
визубень
визублювати
визублюватися
визути
виїдати
виїдок
виїзд
виїзджати
виїздити 1
виїздити 2
виїсти
виїститися
виїхати
вийгравати
виймати
вийматися
вийна
вийти
викавзувати
виказ
виказати
виказитися
виказувати
викакати
викакатися
виканючити
викапаний
викарати
викарбувати
викати
викачалкувати
викачати
викачувати
викачуватися
викашлювати
викашлюватися
виквиляти
викидати 1
викидати 2
викидатися
викидний
викинути
википати
викисати
викичувати
викишкати
викінчити
викінчувати
виклад
викладаний
викладання
викладати
викладний
викладування
викладувати
викладчастий
викладчатий
викласти
виклеїти
виклесуватися
виклеювати
виклик
викликання
викликати 1
викликати 2
виклисувати
викличка
виклопотати
викльовувати
виклюнути
викобзати
виков
виковерзувати
виковзати
виковтати
виковувати
виковуватися
виколоти
виколупати
виколупувати
виколювати
виколядувати
викомпонувати
виконавець
виконання
виконати I
виконати II
виконувати
виконуватися
викопати
викопирсати
викопирсувати
викопувати
викопуватися
викоренити
викорінювати
викорінюватися
викоріняти
викормити
викорпати
викорпувати
викорчовувати
викорчувати
викос
викосити
викот
викотити
викохати
викохувати
викохуватися
викоцабнутися
викочувати
викочуватися
викошувати
викпити
викравка
викрадати
викрадатися
Блаватний, -а, -е. Шелковый.
Дзю́ба́ти, -баю, -єш, одн. в. дзю́бну́ти, -ну, -неш, гл. Клевать, клюнуть. Пшениці не дзюба, водиці не п'є. Бал. 82. Пане-господару, на вашім дворі да три голуби, пшеницю дзюбають. Чуб. ІІІ. 417. Дзюба́ти насі́ння. Вылущивая, ѣсть сѣмячки (о людяхъ).
Кручкодер, -ра, м. Крючкотворъ; взяточникъ. Поліцейські кручкодери. КС. 1882. X. 189.
Лущи́ця, -ці, ж. Ум. отъ луска. Ч. IV. 369.
Маґельни́ця и маґільниця, -ці, ж. То-же, что и рубель, — валекъ для катанья бѣлья. Подольск. г. Cм. меґеля 1.
Нацокотати и нацокотіти, -кочу, -ти́ш, гл. Наболтать, наговорить (о женщинахъ, дѣтяхъ). Нацокотали тії верхоумки..., а ти віри поняла. МВ. (О. 1862. III. 45).
Ниточка, -ки, ж. Ум. отъ нитка.
Помоцуватися, -цу́юся, -єшся, гл. Силиться, натужиться, дѣлать усилія нѣкоторое время. Як би в що задніми ногами впертися, та так би й вистрибнув; а так помацується помацується і бовтне (в воду). Св. Л. 96.
Спотикачі нар. Спотыкаясь.
Талувати, -лую, -єш, гл. 1) Топтать. Вх. Зн. 68. Свині город талують. Шейк. 2) = нехтувати. Талувать, нехтувать одежину. Ном. № 11133. Я тобі казав: не талуй віри. Шейк.
Нас спонсорують: