Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Арґо́нія, -нії, ж. = Жоржи́на. Кіевск. у.
Боцюн, боцян, -на, м. Аистъ, Ciconia.
Веселиця, -ці, ж. = веселка 1. Ой знати, знати, хто господиня: в неї в світлиці, як в веселиці. Гол. IV. 545. Ум. веселичка. Вх. Зн. 6.
Вузько нар. Узко. Ум. вузенько, вузесенько.
Гри́дка, -ки, ж. Часть рала = Жердка 3. Чуб. VII. 400.
Грома́дський, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ міру, общественный, мірской. Громадських людей кликали цінувати. МВ. ІІ. 203. Громадська Громадська справа. Громадський суд. О. 1861. X. 55. Муж грома́дський. Членъ общества, представитель извѣстной его части, участвующій въ его рѣшеніяхъ. Г. Барв. 351. Кулишъ. Повѣсти. I. 185. Тогді ж то, не могли знати ні сотники, ні полковники, ні джури козацькії, ні мужі громадськії, що наш пан гетьман Хмельницький.... у городі Чигрині задумав, вже й загадав. Мет. 391.
Залю́днення, -ня, с. Заселенность.
Знатуритися, -рюся, -ришся, гл. Снаровиться. Знатуривсь кінь. Н. Вол. у.
Ропнути, -ну, -неш, гл. Перднуть. Старість — не радість: що кашлянеш, то й ропнеш. Ном. № 8682, стр. 288.
Стукарь, -ря, м. Ночной сторожъ. Харьк. у.
Нас спонсорують: