Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Бункош, -ша, м. = келеф. Гол. Од. 80.
Дуймом подути. Быстро побѣжать. Вх. Зн. 16.
Жегна́тися, -на́юся, -єшся, гл. Прощаться.
Іменувати, -ну́ю, -єш, гл. 1) Именовать. Мій син хрещений, порожений, іменований. Чуб. І. 112. 2) Назначать, опредѣлять. Галиц.
Одідичення, -ня, с. Наслѣдованіе.
Пометати, -мечу, -чеш, гл. 1) Бросить (во множествѣ). Дрібні листи написала та й на воду пометала. Чуб. V. 948. Всіх турків у Чорнеє море пометали. АД. І. 215. 2) Разорвать на куски. Тілко змій ногу з стремена, так охота (звіри) його і пометала. Мнж. 32. Объ одеждѣ: разорвать, изорвать. Через перелаз упав — жупанину пометав. Грин. III. 665. Изрубить въ куски. Ой як пойду, всієх повоюю, мечом помечу, конем потопчу. Грин. III. 44.
Поприпізнятися, -ня́ємося, -єтеся, гл. Запоздать (о многихъ).
Росприндитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Раскапризничаться. 2) Разважничаться. Задравши ніс, росприндившись ходили. Греб. 366. Росприндився і росхрабрився, і на троянців полетів. Котл. Ен. VI. 71.
Шварц, -цу, м. Вакса. Гол. Од. 15. Чоботи до шварцу. Гол. Од. 15.
Швачечка, -ки, ж. Ум. отъ швачка.
Нас спонсорують: