Збува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. збути, збу́ду, -деш, гл. 1) Сбывать, сбыть. Важко нам убогим своє добро збувати. 2) Избавляться, избавиться отъ чего. Не збуду смутку, а ні вдень, ні вночі. 3) не збува́ти. Всегда быть, всегда находиться, имѣться. Що нагаєчка, що дротяночка, із колочка не збуває. А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться. Сьому не збувало на сльози. на ро́зум не збува́ти (кому́). Быть умнымъ. Людина добра і на розум йому не збувало.
Нездоліти, -лію, -єш, гл. Болѣть.
Писака, -ки, м. Писецъ. Ум. писа́чка.
Поташ, -шу, м. Поташъ.
Потелепатися, -паюся, -єшся, гл. Потащиться. Вовчиско... потелепав сі в ліс. Уже кудись потелепалась швендя.
Преч нар. = пріч. Пішов мій миленький преч на полювання.
Ударятися, -ряюся, -єшся, сов. в. ударитися, -рюся, -ришся, гл. 1) Только сов. в. Удариться, ударить себя. На руках понесуть тебе, щоб не вдаривсь об камінь ногою. Да вдарилась мати, об поли руками: тепер же я, мої діти, пропали із вами. Ой підлинув соколонько під зелений сад та вдарився крилечками об зелений сад. Шляхтянка скрикнула, підняла руки до неба і, як нежива, вдарилась об землю. 2) Бросаться, броситься, побѣжать. Дівчата вдарилися в-ростіч. В погонь.... ударилась за Марком. ударитись навтікача. Броситься бѣжать. 3) Отправляться, отправиться. Ударилась в город мамкувати. у мандри вдарилась. Отправилась въ дорогу, пошла бродяжничать. 4) Обращаться, обратиться къ кому, прибѣгнуть къ кому. Вона вдарилась до знахарки. вдарятися в що. Прибѣгать къ помощи чего, обращаться къ чему. Не плач, мати Оврамихо, не вдавайся вліки, — випроводила сина Овраменка у поход навіки. Не плач, мати Оврамихо, не вдаряйсь в ворожки, — поховали сина Овраменка в степу край дорожки. Cм. вдаватися. 5) ударитись у голос, у плач. Заплакать. 6) — у тугу. Запечалиться.
Укочуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. укотитися, укочуся, -тишся, гл. Вкатываться, вкатиться. Покотився тоді сліпуючи та й укотивсь у лисиччину норку.
Ускакувати, -кую, -єш, сов. в. ускочити, -чу, -чиш, гл. Вскакивать, вскочить во что, впрыгивать, впрыгнуть. Я буду ускакувать в утробу жінкам, та й буду їх мордувати. Ускочив по самі вуха.
Хлопити, -плю, -пиш, гл. — дух. Захватывать духъ. Квітки пахнуть, аж хлопить дух.