Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Біднійшати, -шаю, -єш, гл. Бѣднѣть, дѣлаться бѣднѣе, приходить въ нищету. Землі менчає і люде біднійшають, бо ні з чого потягти. Черниг.
Галунка, -ки, ж. = крашанка. МУЕ. І. 171. КС. 1891. V. 191.
Дія́кон, -на, м. = Дякон. Священники-діякони повелять дзвонити, тоді об нас перестануть люди говорити. Чуб. V. 152.
Зговори́ти, -рю́, -риш, гл. Проговорить, сказать. Хата, як покришка: що зговориш, то в хаті повинно пропасти. Ном. № 5998. А що я тобі казатиму, дочко, — зговорила Чайчиха похмуро. МВ. ІІ. 42. Як сеє зговорили, так барзо й учинили. Мет. 441.
Покулятися, -ляюся, -єшся, гл. = покатулятися. Вх. Уг. 260.
Порипіти, -плю́, -пи́ш, гл. Поскрипѣть.
Потопати, -паю, -єш, гл. Пойти, побрести. Ледве потопав. Рудч. Ск. І. 3.
Уперве нар. = уперше. держати жінку упе́рве. Быть женатымъ первымъ бракомъ Старий Хміль держав уперве його сестру Ганну. К. ЧГ. 28.
Хоз, -зу, м. Родъ сафьяна. Пятигор. окр.
Худчина, -ни, ж. Худоба. Нѣжин. у.
Нас спонсорують: