Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воркотя
воркувати
воркун
воробень
воробець
воробиця
воробня
воробок
воробчиха
вороб'я
вороб'ячка
ворог
ворогування
ворогувати
ворож
ворожбит
ворожбитенко
ворожбитівна
ворожбитка
ворожбитство
ворожечка
ворожий
ворожиль
ворожиля
ворожити
ворожіння
ворожка
ворожнета
ворожнеча
вороза
ворозький
ворок
ворон
ворон 2
ворона
вороненький
вороненя
воронець
вороний
воронка
вороння
воронняччя
вороньок
вороня
вороняка
воронячий
воропай
ворота
воротарь
воротати
воротило
воротник
воротниця
воротній
вороття
ворох
ворохібини
ворохібник
ворохібництво
ворохібня
ворохобити
ворочання
ворочати
ворочатися
ворочок
ворситися
ворухливий
ворухнути
ворухнутися
ворушило
ворушити
ворушитися
ворушливий
ворушня
ворчати
вор'я
восени
восет
восика
воскобійник
воскобійниця
воскобійня
воскобоїна
воскобоїни
восковий
воскрес
воскресати
воскресення
воскресити
воскреснути
воскрешати
воскувати
воспитати
воспитатися
в-останнє
восьмака
восьмерик
восьмерня
восьмеро
восьмерувати
восьмий
восьмуха
вохкий
вохкість
вохко
вохра
вочі
вочко
вош
воша
вошивий
вошковий
вошкопруд
вошкопрудка
вошопруд
вошопрудка
воща
вощаний
вощечок
вощина
Злиде́нність, -ности, ж. Бѣдность; бѣдственное положеніе. Желех.
Зюбрій и зябрій, -рія, м. Раст. = жабрій. Вх. Пч. I. 10. Шух. I. 21.
Ля́цький, -а, -е. = лядський. Без... оборони земляків од ляцької нахаби. Левиц. І. 258. ля́цька борода. Трава, которая осталась незахваченная косою. Ном. № 10185.
Мере́нька, -ки, ж. = мерест 1. Вх. Лем. 435.
Ме́чик, -ка, м. 1) Ум. отъ меч. 2) Деревянный ножъ у терлиці; на немъ летаютъ вѣдьмы на лысую гору, откуда выраженіе, обозначающее слишкомъ скорое возвращеніе кого-либо: Ти, мабуть, на мечику літав. Ном. № 5771. 3) Часть п'ял. Cм. п'яла. Шух. І. 254.
Накра́сти, -кра́ду, -деш, гл. Наворовать. Хотів груш накрасти. Ном. № 7689.
Підстилатися, -лаюся, -єшся, сов. в. підіслатися, підстелю́ся, -лешся, гл. 1) Подстилаться, подослаться. 2) Заискивать, подлаживаться, подладиться подъ кого. Вже під його підстилались козаки й міщане. Мкр. Н. 7.
Понаграватися, граваємося, -ваєтеся, гл. То-же, что и награтися, но о многихъ.
Титарь, -ря, м. Церковный староста, ктиторъ. У костьолі — у титаря. Шевч.
Хрупка, -ки, ж. Хрящъ, маленькая косточка (въ тѣлѣ). Вх. Уг. 273.
Нас спонсорують: