Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воркотя
воркувати
воркун
воробень
воробець
воробиця
воробня
воробок
воробчиха
вороб'я
вороб'ячка
ворог
ворогування
ворогувати
ворож
ворожбит
ворожбитенко
ворожбитівна
ворожбитка
ворожбитство
ворожечка
ворожий
ворожиль
ворожиля
ворожити
ворожіння
ворожка
ворожнета
ворожнеча
вороза
ворозький
ворок
ворон
ворон 2
ворона
вороненький
вороненя
воронець
вороний
воронка
вороння
воронняччя
вороньок
вороня
вороняка
воронячий
воропай
ворота
воротарь
воротати
воротило
воротник
воротниця
воротній
вороття
ворох
ворохібини
ворохібник
ворохібництво
ворохібня
ворохобити
ворочання
ворочати
ворочатися
ворочок
ворситися
ворухливий
ворухнути
ворухнутися
ворушило
ворушити
ворушитися
ворушливий
ворушня
ворчати
вор'я
восени
восет
восика
воскобійник
воскобійниця
воскобійня
воскобоїна
воскобоїни
восковий
воскрес
воскресати
воскресення
воскресити
воскреснути
воскрешати
воскувати
воспитати
воспитатися
в-останнє
восьмака
восьмерик
восьмерня
восьмеро
восьмерувати
восьмий
восьмуха
вохкий
вохкість
вохко
вохра
вочі
вочко
вош
воша
вошивий
вошковий
вошкопруд
вошкопрудка
вошопруд
вошопрудка
воща
вощаний
вощечок
вощина
Бескидський, -а, -е. Относящійся къ бескидам. Желех.
Горла́ти, -ла́ю, -єш, гл. Кричать, горланить. Камен. у. Гн. ІІ. 144. Черезчуръ громко пѣть. Мнж. 178.
Ло́скіт, -коту, м. Щекотаніе, щекотка.
Мирськи́й, -а́, -е́ Мірской, свѣтскій. Тісно було нашому юноші в монастирі і не до вподоби серед мирського товариства. К. Гр. Кв. XII.
Обкурити, -ся. Cм. обкурювати, -ся.
Одержати, -ся. Cм. одержувати, -ся.
Підсилатися, -лаюся, -єшся, сов. в. підіслатися, -шлю́ся, -шлешся, гл.до ко́го. Посылать, послать сватовъ къ кому. Парубок... підіславшись де небудь нерозважно, вхопить гарбуза. О. 1862. IV. 1.
Подітися, -дінуся, -нешся, гл. Дѣваться, исчезнуть. Ой де пішла, де поділася Марусина мати. Мет. 207. Десь ся подів рум'янець з мого личенька? Чуб. V. 138. Де Христос подівся? — На небо знявся. Чуб. III. 350.
Процвісти Cм. процвітати.
Свид, -ду, м. 1) Раст. = свидина. Шух. І. 18. Сим. 23. Св. Л. 306. 2) Большая, иногда до сажня длины, и хорошо завяленная палка. Сим. 23. Ном. № 13663. Тоді ще, як ти з свидом довгим, під сіраком сукняним добрим по Харькову собак лякав. О. 1862. X. Писар. 31. 3) у сви́д на сви́д, у свиду. Недозрѣлымъ. Скосити у свид. Мнж. 192. У свид жати жито. Борз. у. У свид брати льон. Борз. у. Люде теє саське жито у свиду беруть, бо аби лишень трохи побреніло, то землю устеле. Могил. у. 2) на сви́ді. Моложавый. Він чоловік на свиді.
Нас спонсорують: