Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виплакати
виплакатися
виплат
виплатити
виплачувати
виплачуватися
виплекати
виплескати
виплеснути
виплести
виплив
випливати
виплигнути
виплигом
виплинути 2
виплисти
випліндрувати
випліскувати
випліскуватися
виплітати
виплітка
виплітувати
виплоджувати
виплоджуватися
виплодок
виплутати
виплутувати
виплутуватися
випльовувати
виплюндрувати
виплюнути
виплюснути
випнути
виповзати
виповідати
виповідатися
виповнити
виповнювати
виповняти
виповнятися
виповчитися
випогоджуватися
випозивати
випозичити
випозіхатися
виполіскувати
виполонити
виполоскати
виполоски
виполоти
виполоч
виполювати 1
виполювати 2
випоминати
випорожнити
випорожні
випорожняти
випорожнятися
випороти
випорснути
випорток
випорхати
випорювати
випосажити
випостувати
випочити
виправа
виправдати
виправдатися
виправдити
виправдувати
виправдуватися
виправити
виправляти
виправлятися
випрасувати
випрати
випрацювати
виприскати
виприщити
випрівати
випробовувати
випроваджати
випроваджувати
випровожати
випродати
випродувати
випросити
випростати
випростувати
випростуватися
випрохати
випрохувати
випрохуватися
випрошувати
випрошуватися
випруджувати
випручати
випручувати
випручуватися
випрягати
випрягатися
випрядати
випряжний
випрямити
випрямляти
випрямлятися
випрясти
випрятати
випсякувати
випурнати
випурхнути
випускати
випуст
випустити
випустіти
випустом
випханець
випхати
випхнути
Міни́тися, -ню́ся, -нишся, гл. 1) Измѣняться, перемѣняться. День минав мінивсь на вечір. МВ. (О. 1862. І. 82). Тут я став мінитися... вже в мене (вовкулаки) і шкура вовча виросла. Грин. І. 46. Ой має воно (серце) чого ся мінити. Чуб. Голова болить, аж світ мені міниться. Лебед. у. Сердиться, аж міниться. Ном. № 14262. Аж іскри з очей скакнули, на лиці міниться. МВ. (О. 1862. III. 53). 2) Затмѣваться, меркнуть. Міниться сонце, місяць. Як сонце міниться, — не можна на його дивитись: очі болітимуть. Мнж. 155. Ой учора ізвечора, як місяць мінився, ішов Яким до вдівоньки, а сусід дивився. Н. п. Мов сонечко праведне тоді мінилося. Ном.
Нюхнути, -хну, -не́ш, гл. Однокр. в. отъ ню́хати. Тільки що нюхнув — та ачхи! Рудч. Ск. І. 4.
Оксамит, -ту, м. 1) Бархатъ. Чорним оксамитом руки вкрила. Чуб. V. 781. У золоті, в оксамиті мов та квіточка укрита, росла я, росла. Шевч. 2) Раст. Aquilegia vulgaris L. ЗЮЗО. І. 112. 3)коштовий. Раст. Thaliatrum strictum Andrz. ЗЮЗО. I. 138.  
Осмів, осмова, м. Трухлый въ серединѣ пень. Шух. І. 111.
Пооблуплювати, -люю, -єш, гл. Облупить (во множествѣ).
Пригвоздити, -джу́, -ди́ш, гл. Приткнуть, поставить. Нема де й так повернуться, — куди ти ще ослона пригвоздит. Зміев. у.
Рукодавник, -ка, м. Конецъ косовища, за который держатся лѣвой рукой. Шух. І. 169.
Спустіти, -тію, -єш, гл. Опустѣть. Чи світові спустіти через тебе. К. Іов. 39. Спустіло панське подвірє. МВ. (О. 1862. III. 46).
Торгнути, -ну, -неш, гл. Дернуть. Шейк.
Шовкунець, -нця, м. Сапожный инстручентъ = токмачка. Харьк. г.