Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вірність
вірно
вірнянка
віронька
вірувати
вірутний
вірутник
вірутно
вірую
вірчий лист
вірш
вірша
віршний
віршник
віршовий
віршомаз
віршувальник
віршувальниця
віршувати
вірьовка
вір'я
вір'ян
вісень
вісім
вісімдесят
вісімдесятий
вісімка
вісімнадцятий
вісімнадцятка
вісімнадцять
віск
віскривець
віскривий
віскряк
віслюк
вісний
вісник
вісняк
віспа
віспарь
вістка
вістовець
вістовик
вістовниця
вістонька
вісточка
вістря
вість
вісь
вісько
вісьмака
вісьмерик
вісьмина
вісьта!
вісьтак
віта
вітання
вітати
вітер
вітериця
вітерник
вітистий
вітка
вітки
віткіль
вітлатий
вітонька
вітренько
вітрець
вітречко
вітрик
вітрило
вітрильний
вітрити
вітритися
вітриця
вітрів
вітровий
вітровина
вітрогон
вітрогонити
вітрогонка
вітролетень
вітролом
вітруватий
вітрюга
вітряк
вітряний
вітряниця
вітрянка
вітряно
вітряхнути
вітрячок
вітти
віттіль
віттіля
віття
вітцевий
вітцівський
вітцівщина
вітчим
віть за віть оддати
віха
віхало
віхола
віхоть
віхтелити
віхтолиця
віче
вічистий
вічі
вічко
віч-на-віч
вічний
вічність
вічно
вічовий
вічок
вішало
вішальник
Гу́севки, -вок, ж. мн. Гусельки. Гол. ІІ. 57. АД. І. 36.
Загі́рній, -я, -є. Находящійся за горами.
Мете́лик, -ка, м. Мотылекъ, бабочка. ловить білі метелики. Забавляется какъ дитя. Ном. № 6260. 2) Родъ ажурнаго узора мере́жки. КС. 1893. V. 181. Чуб. VII. 427. 3) Гарусное украшеніе въ видѣ кисточки на женскомъ полушубкѣ. Вас. 155. 4) Небольшая брошюрка. 5) мн. метелики. Раст. Spergula arvensis L. ЗЮЗО. І. 171. Ум. мете́личок.
Начальство, -ва, с. Начальство. Тебе... вибрали за начальство. Рудч. Ск. І. 3.
Позвикати, -ка́ємо, -єте, гл. Привыкнуть (о многихъ). Чи вже позвикали ваші дівчата в городі жити? Кіевск. у.
Провечеряти, -ряю, -єш, гл. Проужинать. Провечеряв три копійки. Харьк.
Ремез, -за, м. Птица: ремезъ, Parus pendulinus. Вх. Пч. II. 13. Ой ремезе, ремезочку, не клади гнізда у вершині Дністра. Чуб. V. 876. Ум. реме́зонько, ремезо́чок. Грин. III. 617.
Роблениця, -ці, ж. Насыпная гора, курганъ. Левч. 27.
Стрілецтво, -ва, с. Охота (ружейная), охотничій промыселъ. Шух. І. 229. Три стрільчики молоденькі з стрилецтва да йшли. Федьк. III. 163.
Тулубець, -бця, м. 1) Ум. отъ тулуб. 2) Внѣшняя оболочка, покровъ. Кавун щось вигризло, тільки тулубець остався. Лебед. у. Аж там лежить жаб'ячий тулубець. Рудч. Ск. II. 103.
Нас спонсорують: