Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

валів
валій
валка
валкий
валкувати
валниця
валоб
валовий
валовина
валовитий
валов'яний
валок
валочка
валочок
валування
валувати
валучня
валуша
вальбійка
валькир
валькировий
валькованій
вальковий
валькування
валькувати
валькуватися
валькувато
вальний
вальок
вальс
валюга
валюка
валюх
валюш
валюша
валюшень
валюшний
валюшник
валюшня
валющий
валява
валяка
валяти
валятися
валящий
ванберець
ванда
вандри
вандрівець
вандрівка
вандрівний
вандрівник
вандрувати
ваник
ванна
вантажити
ванькир
вапельник
вапельня
вапенний
вапенник
вапна
вапнистий
вапнити
вапнище
вапно
вапнування
вапнувати
вапняк
вапняний
вапняр
вапнярка
вапнястий
вапорт
вар
вара! I
вара II
варакоба
вараскати
варвар
варварити
варварки
варварство
варварський
варга
варган
варгатий
варґатий
варґуля
варе
варево
варена
варений
вареник
варениця
вареничок
варенуха
вареха
варжіль
варзякати
вариво
варивода
варило
вариста піч
варити
варитися
варишка
варівкий
варівко
варівний
варівно
варійка
варійник
варінка
варінник
варіння
варінча
варіянт
варка
варкий
Будь-Лі Cм. бути.
Ду́диця, -ці, ж. 1) Соломинка изъ пшеницы или ржи для плетенія шляпъ. Уман. у. 2) мн. = дуди. Гол. Од. 20, 57.
Зашива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. заши́тися, -ши́юся, -єшся, гл. 1) Зашиваться, зашиться. 2) Запрятываться, запрятаться, залѣзать, залѣзть. Бісове порося, куди зашилось! Нехай би вже парубки, а то й оті жевжуни зберуться, та зашиються десь у хаті та й гуляють у карт. Пирятин. у.
Крім'язний, -а́, -е́ = кремезний. Та чого ніяк, там такий крім'язни́й. Липов. у.
Мо́рщинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ мо́рщина. Я йому морщинки розгладжую на лобі. Г. Барв. 359. 2) Часть рукава женской сорочки у галицкихъ»покутянъ: вставка, вшитая подъ уставкою. Kolb. І. 39.
Порозставатися, -таємо́ся, -єте́ся, гл. Разстаться (о многихъ).
Тарганів, -нова, -ве Принадлежащій, свойственный таракану. Шейк.
Товкати, -ка́ю, -єш, гл. Бить, стучать, толкать. Дай же, Боже, діждати — яйцями товкати. (На Великдень) Ном. № 11596.
Удобарити, -рю, -риш, гл. Понять. Вх. Зн. 5.
Цмин, -ну, м. Раст. а) Тминъ, Carum Carvi. б)розовий. Antennaria dioica Gärtn. ЗЮЗО. І. 111.
Нас спонсорують: