Докуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доку́чити, -чу, -чиш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, докучать, докучить, досаждать, досадить. Мухи йому не докучають, бо тоді ще ніяка нужа не буває. А старший хлопчик лазить, голосить та докуча матері. Та вже ж мені та докучила та чужая та сторононька. Біда докучила. Я стала докучати своїй матері, щоб дула мені їсти. Также безлично. Повернусь на другий бік, або що, бо вже докучило одним боком лежати.
Заслужени́на, -ни, ж. = заслуга 2.
Зруйнування, -ня, с. Разореніе, разрушеніе.
Моро́зити, -жу, -зиш, гл. Морозить. Що день пилати роспинають, морозять, шкварять на огні.
Наї́сти, -ся. Cм. наїдати, -ся.
Поперебріхувати, -хую, -єш, гл. Переврать (многое). Вона зроду не скаже так, як чула од людей, а все поперебріхує.
Росити, -шу́, си́ш, гл. Орошать. Дощик траву росить. По що росиш личко своє гіркою сльозою? Росять дрібно сльози її обличчя молоде.
Терпління, -ня, с. = терпіння. За терпління дасть Бог спасіння.
Трухло, -ла, с. Порохно, вещество, превратившееся въ прахъ.
Уростич и уростіч, нар. Въ, разныя стороны, вразсыпную. Турки не стямились да вростич. Коні, як почують чорта, то вростіч.