Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виднівка
виднісінький
виднісінько
видніти
видно
виднота
видобрити
видовбати
видовбувати
видовжити
видовжувати
видовище
видоїти
видок
видолати
видолинок
видоліти
видоптати
видох(ну)ти
видочок
видоювати
видра
видрати
видратися
видристатися
видрібцем
видроокий
видрочитися
видрукувати
видрюкувати
видряпати
видряпувати
видряпуватися
видудлити
видужати
видужувати
видумати
видумка
видумувати
видупкати
видурити
видурювати
видути
видушити
видушувати
видхлий
видюк
видюх
видючий
видющий
виєднати
виємно
вижаліти
вижати
вижати I
вижати II
вижахати
виживати
виживатися
вижидати
вижимати
вижин
вижинати
вижирувати
вижити
вижленя
вижлиця
вижлоктати
вижлуктати
вижовтити
вижуритися
виз
визадкувати
визаконити
византієць
византійство
византійський
византія
визбірати
визбірки
визвати
визвіл
визвіритися
визволений
визволення
визволити
визволка
визволяти
визволятися
визганяти
виздих
виздихати
визеленити
визивання
визивати
визиватися
визивка
визирати
визиратися
визиркати
визирцем
визичати
визівнути
визімувати
визімуватися
визір I
визір II
визірнитися
визнавати
визнаватися
визнання
визнати
визнаття
визначати
визначатися
визначити
визначувати
визол
визолити
визолитися
Бридкість, -кости, ж. 1) Мерзость, гнусность. 2) Безобразіе, дурнота.
Вигідливий, -а, -е. Удобный.
Гойда! меж. отъ гл. гойдати, выражающее качаніе. Въ колыбельныхъ пѣсняхъ: А-а, гойда! Чужа мати пойда! Колыб. п. Макс. Ой ну люлі, гойда. Мил. 48.
Збоє́цький, -а, -е. Разбойничій. По шляхетській гордували, по збоєцькій жартували. К. Досв. 115.
Неправда, -ди, ж. 1) Неправда, ложь. А неправда ж! я того не казав. 2) Несправедливость. Уступіться від мене всі, що робите неправду. Єв. Л. XIII. 27. Всякая неправда — гріх. Ном. № 102. Ум. неправдонька. Неправдонька ваша. Рудч. Чп. 90.
Обмішка, -ки, ж. Отруби или мука, подмѣшиваемыя къ корму домашнихъ животныхъ. Кіев. г.
Підбіяк, -ка, м. Длинный серда́к на овчинѣ. Шух. І. 139.
Репіжити, -жу, -жиш, гл. 1) Сильно колотить, бить. Сів він на неї (на лошицю) та й давай репіжить тією палицею. Грин. І. 258. 2) = репігати. Дощ репіжить. Угор. 3) Плакать, рваться. Дитина рипіжала з пів-години. Вх. Зн. 59.
Свояк, -ка, м. Своякъ. Свій свояка вгадає здалека. Ном. № 7962.
Триклятий, -а, -е. Трижды проклятый.
Нас спонсорують: