Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

випшоно
вип'ясти
вир
вираз
виразка
виразний
виразність
виразно
виразок
вирай
виралити
виратовувати
вираховувати
вирачкувати
вирачкуватися
вирва
вирвання
вирвати
вирвихвіcт
вирган
вирезуб
виректи
вирецептувати
виречи
виривати I
виривати II
вириватися
виригання
виригати
вирикувати
виринати
вирипати
вирискатися
вирити 1
вирити 2
вирихтувати
виріб
вирівнювати
вирівнюватися
вирід
вирідний
виріжок
вирізати
вирізка
вирізнити
вирізняти
вирізнятися
вирізування
вирізувати
вирізуватися
вирій
вирікати
вирікатися
виріст
вирлатий
вирлач
вирло
вирлоокий
вирнути
виробити
виробка
виробління
вироблювати
виробляння
виробляти
вироблятися
вироб'яки
виродитися
виродок
вирозуміти
вирозумітися
вироїтися
вирок
виростати
виросток
вирощати
вироюватися
вирубати
вирубувати
вируговувати
виручати
вирушити
вирядити
вирядка
виряжати
виряжатися
вирятовувати
вирятуватися
вирячити
вирячкуватий
вирячувати
виса
висаджувати
висадок
висажувати
висапати
висапатися
висапувати
висварити
висваритися
висватати
висватувати
висвиснути
висвистати
висвистувати
висвищака
висвідчати
висвідчення
висвітити
висвічувати
висвічуватися
висвободити
висвятити
висвячення
висвячувати
висвячуватися
виселити
виселяти
виселятися
висерка
Бакуняр, -ра, м. Контрабандистъ, нереносящій табакъ. Желех. Cм. бакун.
Вовчук, -ка, м. Молодой волкъ. Рудч. Ск. І. 129.
Джиґе́ли, -ґел, ж. мн. Ляжки.
Єдна́к нар. = однак. Боже, єднак не маєш що робити, то хоць тепер зроби світ. Чуб. І. 142.
Зава́лювання, -ня, с. Обваливаніе.
Олці, -ців, м. мн. Вмѣсто: вовки. Употреблено въ думѣ (какъ подражаніе ц.-славянскому): Олці-сірохманці з великих степів набігали. АД. І. 132.
Парубочок, -чка, м. Ум. отъ парубок.
Погідний, -а, -е. = погідливий. У щастє наше вдарив грім в погідную годину. Млак. 96.
Розгін, -го́ну, м. 1) Разогнаніе, разгонъ. Вони повтікали в Чорноморію, як розгін був. Канев. у. Ідіть, діти, додому, не буде вам розгону. Чуб. 2) Разбѣгъ, размахъ. Зо всього розгону загнав колісникові кулака в бік. Мир. Пов. II. 60. Зо всього розгону рів перескочив. Дождавсь і зо всього розгона вліпив такого макогона, що пан Талес шкереберть став. Котл. Ен. Ла веретені осаджене грубе деревяне колесо, що служить до розгону. Шух. 1. 258. 3) Распоръ, распорка для удерживанія двухъ предметовъ врозь. Шух. І. 150. 4) орати у розгін. Пахать отъ средины къ краямъ. Канев. у. 5) дзвонити у розгона. Звонить, раскачивая весь колоколъ.
Умовлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. умо́витися, -влюся, -вишся, гл. Уговариваться, уговориться, уславливаться, условиться. Дід з чортом, умовляючись, пішли поруч, як товариші. Стор. I. 108 Умовились (собака з вовком), що вовк ухопить у хазяїна дитину на жнивах. Ном.
Нас спонсорують: