Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загрюзитися
загрюкати
загрюкотіти
загрякотіти
загрянишний
загуба
загубити
загубитися
загубіль
загугнити
загугнявіти
загуготіти
загуда
загудити
загудіти
загукати
загуляти
загуляти 2
загулятися
загуменний
загумення
загуменок
загупати
загурити
загуритися
загуркотати
загурчати
загуряти
загурятися
загусати
загусти
загутати
загутатися
заґавити
заґавитися
заґвалтувати
заґеґотати
заґедзелити
заґедзкатися
заґелґати
заґелкати
заґерґотати
заґерґотіти
заґеровувати
заґрундзьовувати
заґудзлити
зад 1
зад 2
задава
задавати
задаватися
задавити
задавійко
задавлячка
задавнений
задавнення
задавнити
задавнювати
задавнюватися
задання
задар
задарити
задарь
задарювати
задати
задаток
задача
задвигтіти
задвижати
задвірковий
задвірок
задвоякий
задекретувати
заденчити
задера
задерака
задерачка
задеревіти
задерев'яніти
задержати
задержувати
задержуватися
задерика
задерикуватий
задерихвіст
задерій
задернувати
задернути
задерти
задесенець
задесенський
задесенщина
задешевіти
заджерґотати
заджеркотіти
заджижчати
задзвеніти
задзвонити
задзвонитися
задзеленькотіти
задзеленьчати
задзєкати
задзижчати
задзичати
задзігорити
задзюрити
задзюркотати
задзюркотіти
задзюрчати
задибати
задивитися
задивлятися
задивувати
задивуватися
задимати
задимити
задимка
задимлювати
задимувати
задинати
Безпритомний, -а, -е. Безчувственный. З вечора до самого ранку під коморою безпритомний лежав.... Не пив би горілки! МВ. (КС. 1902. X. 144).
Вихвицом нар. Вскачь. Жене коні вихвицом.
Лицемір, -ра, м. Лицемѣръ. Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку. Єв. Мт. VII.
Наколядува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Спѣть много колядо́к. 2) Заработать колядуванням.
Носичок, -чка, м. Ум. отъ ніс.  
Обнімчити Cм. обнімчувати.
Потомок, -мка, м. 1) Потомокъ. Пан вибрав собі до двору двох хлопців, потомків старих козаків. Левиц. І. 159. 2) соб. Потомство. Мнж. 56. Мил. М. 65. Свій потомок поучу. Драг. 30. У нас у селі захворав, на холеру батько, мати і увесь їх потомок (діти й онуки). Волч. у.
Пригін, гону, м. 1) Пригонъ. 2) Понужденіе. А що біжить без пригону, без пригону, без повода? Чуб. V. 1190. 3) у пригоні ходити. О волахъ впряженныхъ въ плугъ: быть во второй средней парѣ. Волч. у.
Росточуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. росточи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Разбрасываться, разбросаться, разсыпаться, развѣяться.
Фациґати, -гаю, -єш, гл. = хвицати. Кінь фациґає. Вх. Зн. 74.
Нас спонсорують: