Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

затирити
затиркотати
затирликати
затирювати
затискати
затихати
затичка
затишина
затишитися
затишний
затишно
затишок
затіва
затівати
затіватися
затікати
затінити
затінок
затіняти
затіпати
затіпатися
затір
затірка
затіснити
затісно
затісняти
затісувати
затіяти
заткалка
заткално
заткати
заткатися
заткнути
заткнутися
затлітися
затлумити
затнути
затоваришувати
затовкмачувати
затовкувати
затовмистий
затого
затока
затокарити
затокмачити
затокмачувати
затокотіти
затолочити
затомити
затомість
затомлюватий
затон
затонути
затопити
затопляти
затоплятися
затопотіти
затоптати
затоптувати
заторгувати
заторкотати
заторопити
затороплений
заторохкотіти
заторохтіти
заторочити
заторочити 2
заторочка
заточити
заточувати
заточуватися
затрата
затратити
затрачувати
затрембітати
затремтіти
затримання
затримати
затрімати
затріпати
затріпатися
затріпотати
затріпотитися
затріпотіти
затріщати
затроюдити
затрубити
затруд
затруїти
затрусити
затруситися
затрухлявіти
затрушувати
затруювати
затрюхати
затрясти
затрястися
затугавіти
затужавілий
затужавіти
затужити
затула
затулити
затулка
затулок
затулочка
затульщина
затуляти
затулятися
затуманити
затуманіти
затуманювати
затуманюватися
затупити
затуплювати
затуплюватися
затупотіти
затурбувати
затурбуватися
затурготіти
Дзвізча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Жужжать (о пчелахъ, стрѣлахъ, волчкахъ и пр.).
Дока́чувати, -чую, -єш, сов. в. докача́ти, -ча́ю, -єш, гл. Докатывать, докатать бѣлье.
Єни́ченько, -ка, м. Ум. отъ яничар? Турки-єниченьки. АД. І. 148.
Зароблени́на, -ни, ж. Заработанная плата, заработавши деньги. Желех.
Зело́, -ла́, с. Зелень, травянистое растеніе. Тихая роса сідала над зелом і древом. Мкр. Н. 35. Стало їх подвір'я зелом і древом заростати. КС. 1884. І. 32. Багато зела на цім огороді, то тяжко буде полоти. Н. Вол. у.
Підіплечувати, -чую, -єш, гл. Подшивать підіплечку.
Повишивати, -ва́ю, -єш, гл. Вышить (во множествѣ). Кожухи, шовком повишивані. Кв. І. 143. Уставки повишивала. Драг. 361.
Роззнак, -ка, м. роззнака, -ки, ж. Знающій человѣкъ. Встрѣчено въ употребленія только съ отрицаніемъ не: Бреше, бреше, а я слухаю та мовчу, наче б то я й не роззнак. Я жінка не роззнака, не знаю, куду обернутись. Cм. нероззнака.
Спасатися, -саюся, -єшся, сов. в. спастися, -суся, -сешся, гл. 1) Спасаться. спастись (о душевномъ спасеніи). Недалеко відсіля спасається пустельник. Стор. І. 106. Я ся піду питати, як ся гріхів спасати. Н. п. на гріх не спасешся. Отъ грѣха но убѣжишь. Ном. № 97. 2) Только несов. в. Говѣть.
Сполохатися, -хаюся, -єшся, гл. = сполошитися. Се твій прийшов до тебе батько, то не сполохайсь, не жахнись. Котл. Ен. II. 37.
Нас спонсорують: