Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загнилий
загнилість
загнисти
загніватися
загніздитися
загніт
загнітити
загнітиця
загніток
загнічувати
загнічуватися
загноїти
загнуздати
загнуздувати
загнути
загнущатися
загова
заговіни
заговір
заговіти
заговорити
заговорювати
заговорюватися
загоготіти
загоджувати
загоді
загодовувати
загодя
загоїти
загойдати
загойдатися
загокливий
загокуватися
заголити
заголовний
заголовок
заголосити
заголубіти
заголювати
заголюватися
загомоніти
загонистий
загонити
загонючка
загорбатіти
загордитися
загорідка
загорілець
загорілий
загоріти
загорнути
загорода
загороджувати
загородище
загородка
загорожа
загорожувати
загортати
загортатися
загортина
загортка
загорьований
загорювати
загорянин
загоряти
загорятися
загосподарювати
загостити
загострити
загострювати
загострюватися
загостювати
загостюватися
заготувати
заготуритися
загоювати
загоюватися
заграбати
заграбувати
заграва
загравати
заграда
загракатися
заграничити
загранишний
заграти
загратися
загреба
загребелля
загребельний
загребти
загребущий
загремихтіти
загреміти
загривий
загризати
загризатися
загризкуватий
загризти
загримати
загримотіти
загрібати
загрібатися
загрібачка
загрібок
загрівати
загріватися
загрілий
загрімати I
загрімати II
загрімотіти
загріти
загріток
загромаджувати
загромаджуватися
загронитися
загрузати
загрузити
загрунтувати
загрути
Гача, -ча́ти, с. = лоша. Вх. Лем. 402. Ум. гачатко.
Коцький, -а, -е. Фамилія сказочнаго кота, произведенная отъ слова кіт (котський). Приходить до його лисичка, та й питає його (кота): Що ти таке? А він каже: я пан Коцький. Рудч. Ск. І. 23.
Ма́тіхна, -ни, ж. = матінка. На тобі кошульку, моя матіхно. Мет. 177.
Моско́та, -ти, ж. Неясный выговоръ. Вх. Уг. 252.
Перегодом нар. Спустя нѣкоторое время. Я прийшла туди, перегодом увійшов і гончарь. Павлогр. у. На вгороді редька, нема мого Федька! Ось перегодом біжить огородом. Мил. 101.
Пирконосий, -а, -е. Курносый. Угор.
Понадколювати, -люю, -єш, гл. Надколоть (во множествѣ). Хто це мені дощечки понадколював? Васильк. у.
Приголовок, -вка, м. 1) = приголовач 1. 2) = приголовач 3. Радом. у. 3) Въ оконной рамѣ: верхній поперечный брусокъ. Вас. 149. Ум. приголовочок, приголовчик. Чуб. III. 324. Г. Барв. 436.
Присмака, -ки, ж. Чаще во мн. ч. присмаки. 1) Приправа. Н. Вол. у. 2) Лакомство. Кухарі зварили вечерю з доброї страви і напекли усякі присмаки і витребеньки. Стор. МПр. 146.
Розвертувати, -тую, -єш, гл. = розвертати. Иди на річку пери, не розгортуючи, не розвертуючи. Чуб. V. 739.
Нас спонсорують: