Відсувати, -ва́ю, -єш, сов. в. відсунути, -ну, -неш, гл. 1) Отодвигать, отодвинуть, отсовывать, отсунуть. Потихеньку к двору приїзжає, помаленьку віконце одсуває. Не будуть та кватирочки відсувати. 2) Отсрачивать, отсрочить (назначенное время, срокъ). Я йому винен був гроші, так ото просив його, — ну він і одсунув строк на далі.
Закоро́стявіти, -вію, -єш, гл. Заболѣть коростой.
Колотися, -лю́ся, -лешся, гл.
1) Колоться, производить уколы. Ячмінь колеться.
2) Раскалываться. Не колеться дровенят.
Луна́ти, -на́ю, -єш, гл. Откликаться (о звукѣ), раздаваться. Так співає, аж по селу лунає. А про мене... лунала луна, що в мене купи, дак усе пійде в руку.
Мізкува́ння, -ня, с. Размышленіе.
Надовбти́, -бу́, -бе́ш, гл. = надовбати.
Огничок, -чка, м. Ум. отъ огонь.
Поправа, -ви, ж. 1) Починка, исправленіе. 2) Исправленіе (нравственное). Горе нам, ян не діждеться од нас ніякої поправи Той, що ненавидить усякий гріх. Ум. поправка.
Сесе мѣст. Это. Ні за сесе, ні за тото.
Удозвіль нар. Вдоволь. У мене воли удозвіль наїдяться.