Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зголодрабіти
зголоситися
зголошуватися
зголубити
згомоніти
згон
згонини
згонити
згораний
згорбатіти
згорбити
згорбитися
згорбулитися
згорда
згорджати
згордувати
згоржати
згори
згористий
згористо
згорівка
згоріти
згорнути
згородити
згортати
згортатися
згострити
зготовити
зготовляти
зготувати
зграсувати
зграя
згребло
згребти
згриз
згризати
згризота
згризти
згрібати
згрібатися
згрібшій
згріб'я
згрізна
згрізність
згрізнутися
згріти
згрішати
згромаджувати
згромаджуватися
згрошити
згрузити
згрязити
згуба
згубити
згубитися
згубний
згуда
згук
згукнути
згукуватися
згуляти
згуртитися
згуртувати
згуслий
згуснути
згуста
згустити
згусуватися
згучатися
зґарда
зґвалтувати
зґедзатися
зґіґнути
зґляґатися
зґоя
зґрунтувати
здавати
здаватися
здавити
здавлювати
здавна
здавній
здавніти
здавну
здалека
здалий
здалити
здалі
зданий
здання
здарити
здармувати
здарувати
здати
здатний
здатність
здатно
здача
здвиг
здвигати
здвигатися
здвигувати
здвиж
здвиження
здвижжя
здвижовина
здвинути
здебела
здебільша
здекретувати
здекуційник
здерати
здератися
здеревіти
здерев'янілий
здерев'яніти
здержати
здержувати
здержуватися
здерти
Белькотун, -на, м. Лепетунъ, болтунъ.
Видужати Cм. видужувати.
Заразли́вість, -вости, ж. Заразительность.
Зубчастий, зубчатий, -а, -е. Зубчатый. Під прозорчастою, чистою як сльоза водою, зеленіло якесь баговіння зубчасте, тонесеньке, дрібне. Левиц. І. 63. Зубчасті стіни. Левиц. Пов. 165. зубчастий про́діль. Особый проборъ при прическѣ дѣвушекъ въ колокілки. Чуб. VII. 423.
Корцівка, -ки, ж. = корчівка 2. Kolb. І. 61.
Одолівати, -ва́ю, -єш, сов. в. одоліти, -лію, -єш, гл. Одолѣвать, одолѣть. Турн тяжку боль одоліває. Котл.
Пізно нар. Поздно. Ум. пізненько. Ой пізненько, нераненько із вулиці ходиш. Н. п.
Полик, -ка, ж. Ум. отъ піл.
Улітати, -таю, -єш, сов. в. улетіти, -чу, -тиш, гл. Влетать, влетѣть.
Чоловік, -ка, м. 1) Человѣкъ. Перелічив — аж сорок чоловіка. Рудч. Ск. II. 141. Оце вже стало їх шість чоловіка. Чуб. II. 96. 2) Вообще мужчина. Ляхи так одуріють, що жінки між ними стануть розумніші од чоловіків. Стор. МПр. 46. 3) Женатый человѣкъ. Діди з чоловіками поділились на гурточки. О. 1861. XI. Св. 30. В правім притворі стояли чоловіки та парубки; в лівім — діди, на середині — малі хлопці, а в бабинці — молодиці та дівчата. Левиц. І. 13. 4) Мужъ. Чуб. V. 128. Чоловік умер, двоє діток мені покинув. МВ. І. 71. 5) Мужикъ, крестьянинъ. Доля... як лихоманка, не розбіра, на кого насіпається: чоловік, чи пан — їй все однаково. О. 1861. III. 13. Пан — не пан, чоловік — не чоловік. Чуб. II. 370. 6) О волкахъ: штука. Шість чоловіка вовків як нап'яли одного зяйця. О. 1861. V. 69. Ум. чоловічок, чолові́ченько. Іде чоловічок такий маленький. Харьк. Ласкат. чолові́ченько употребл. преимущ. въ значен. 2 — 4 и особенно въ послѣднемъ. Дивітеся, чоловіченьки, які в мене черевиченьки. Чуб. V. 1158. Увійшов хазяїн: «Здорова, жінко моя люба!» — Здоров, чоловіченьку! Драг. 164.
Нас спонсорують: