Дерка́ч, -ча́, м. 1) Коростель (птица). Rallus crex. А в очереті та деркач дере, пусти, мати, на юлицю, бо аж плач бере. 2) Вѣникъ безъ листьевъ, голикъ. Баба вловила, в міх положила, деркачем била. 3) Названіе вола тонкаго и высокого, съ подтянутымъ животомъ. 4) Трещетка вѣтряная или ручная для спугиванія птицъ въ огородѣ или саду. Части ручн. деркача: па́льки, карбо́ваний вало́к, фіст. 5) Родъ игры съ трещеткой. Ум. Дерка́чик.
Драглі́ти, -лі́ю, -єш, гл. 1) Превращаться въ студенистое вещество, дрожать подобно студенистому веществу. 2) Нависнуть (о тучахъ). Чи не буде снігу: там такі білі хмари драгліють.
За́ступ, -па, м. Заступъ. Лихого справить заступ та лопата. Візьми заступ та викопай отут ямку. Ум. заступе́ць, за́ступочок.
Інститут, -ту, м. Институтъ. Панночка поїхала вчитись до институту.
Підвертатися, -та́юся, -єшся, сов. в. підверну́тися, -ну́ся, -нешся, гл.
1) Подворачиваться, подвернуться, подогнуться. Нога підвернулась.
2) — до кого. Подходить, подойти хитро. Коли ж підвернеться до дівчат, то вже ні на кого більш не дивляться, тільки на його.
Посичати, -чу́, -чи́ш, гл. О змѣѣ: пошипѣть.
Укорпнути, -ну, -неш, гл. = уколупнути.
Хишки, -шок, ж. = хихички. Хишками-смішками одбувсь.
Четверняк, -ку, м. Сортъ рога (у гребенщиковъ).
Шапчина, -ни, ж. Шапка, плохая шапка.