Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зазувати
зазувистий
зазуленька
зазулька
зазуля
заіржавіти
заіржати
заіскрити
заіскритися
заїдання
заїдати
заїдатися
заїди
заїдки
заїдливий
заїдня
заїжджати
заїжджий
заїжка
заїзд
заїздити
заїздити 2
заїздний
заїка
заїкатися
заїкуватий
заїнько
заїхати
заїчище
заїчка
зайвий
зайвина
зайво
зайворонок
зайда
зайдей
зайдений
зайдея
зайдиголова
зайдикати
зайдисвіт
зайдочка
займання
займанщина
займань
займати
займатися
займина
займити
займище
зайняти
зайолзаний
зайолозити
зайом
зайти
зайців
зайча
зайчатина
зайчачий
зайченя
зайчик
зайчиха
зайчиця
зайчичок
зайшлий
зак
закабли
закаблук
закаблучити
закаблучувати
закавраш
закавчати
закав'ядити
закадити
заказ
заказаний
заказати
заказник
заказувати
закайок
закакати
закал
закаламутити
закаламучувати
закалатати
закалець
закалічити
закалічіти
закальок
закалюжений
закаляти
закамарок
закаменити
закаменіти
закандзюбитися
закандзюблюватися
заканудити
заканючити
закапати
закапелок
закарбувати
закарваш
закарлюка
закарлючистий
закарлючити
закарлючка
закарлючувати
закарлючуватися
закасати
закастрити
закасувати
закасувати 2
закасуватися
закатний
закатований
закатувати
закахикати
закахкати
закацубнути
закацюбнути
Вихитати Cм. вихитувати.
Да́вній, -я, -є. 1) Давній. Се, може, є давній бідний невольник із неволі утікає. Макс. (1849) 45. Вони не так старі, як давні. Ном. № 8645. В давній дуже жив він вік. Котл. 2) Древній, старинный. Дві церкви, — одна мурована висока, друга дерев'яна і давня сильно. МВ. І. 16. В давні времена, як ходив по землі Бог з Петром і Павлом. Чуб. І. 56. Да́вня річ, да́вня давнина́. Давно минувшее. Рудч. Ск. I. 59. 3) Прежній. Давні пригоди боронять від шкоди. Ном. № 1753. Шапка сива, виступка козацька настояща, ще давніх козаків. МВ.
Застановля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. застанови́ти, -влю́, -виш, гл. 1) Закладывать, заложить. Запаску свою до жидівки однесла, застановила. Г. Барв. 277. А третій пив і не платив та коня, зброю застановив. Чуб. V. 672. 2) Заставлять, заставить, загромоздить. 3) Ставить, поставить, во что-либо, напр. въ печь. Обід застановила, хліб посадила. Г. Барв. 80.
Зубатий, -а, -е. Зубастый. З себе худий, жовтий, очі ямкуваті, зубатий такий. МВ. ІІ. 191.
Начвалатися, -лаюся, -єшся, гл. Устать, медленно ходивши.
Підсікти, -ся. Cм. підсікати, -ся.
Пообхлюпувати, -пую, -єш, гл. Обплескать, облить водой (во множествѣ).
Рало, -ла, с. 1) Родъ земледѣльческаго орудія для разбивки вспаханной земли. Части его: жертка (гридка). (Любл. и Сѣдл. г.) — шесть, на одномъ концѣ котораго ярмо, а на другомъ прикрѣплены зубья — кописть, зуб; кописть прикрѣпляется къ концу жертки особыми дощечками — стовбами, проходящими сквозь отверстія кописті и жертки; между копистю и жерткою распорка изъ крѣпкаго дерева — жабка; на самомъ концѣ жертки — ручка для управленія ралом; иногда на кописть надѣваются желѣзные наро́льники, наконечники. Чуб. VII. 400, 401. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла. Ном. № 8806.
Роґлик, -ка, м. = рогач 4. Вх. Пч. Н. 27.
Троє, трьох числ. Трое, три. Всі троє разом зирнули в вікна. Левиц. І. 158. Въ твор. пад. вмѣсто трьома́ иногда троєма. Троєма кіньми поїхав. Камен. у. З троєма дітьми приїздила. Камен. у.
Нас спонсорують: