Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

забулькотати
забулькотіти
забундючитися
забунтувати
забуритися
забуркотати
забуркукати
забурний
забуртати
забуртатися
забуртити
забурувати
забурунний
забурхати
забурчати
забути
забутіти
забутковий
забутний
забуток
забуття
забухикати
забучавіти
забуяти
завабити
заваблювати
завага
завагітніти
завагоніти
заваготіти
завада
заваджати
завадити
заважати I
заважати II
заважити
заважний
заважніти
заважувати
заважуватий
завала
завалий
завалистий
завалисто
завалити
завалувати
завальковий
завалькувати
завалькуватий
завальний
завалювання
завалювати
завалюватися
заваляти
завалятися
завалящий
завар
заварити
заварка
заварувати
заварювання
заварювати
заватра
завбільшки
завбожіти
завважити
заввиш
завволити
завгарити
завгеть
завглиб
завглибки
завглибшки
завгодно
завгодя
завгорити
завгородній
завгорювати
завгрубшки
завдаванка
завдавати
завдалеки
завдальшки
завдання
завдарім
завдати
завдаток
завдача
завдовж
завдовіти
завдруге
завдяки
завдячати
завдячений
заведений
заведення
заведено
заведенція
заведисвіток
заведія
завезиско
завезлиско
завезти
завейкати
завеличатися
заверба
завербувати
завергати
завередити
завередувати
заверетенитися
заверещати
заверниголова
завернути
завертайло
завертати
завертатися
завертаха
завертень
завертіти
Вт... Cм. ут....
Ді́тчий, -а, -е = Дитячий. А як я се ба й оженив, та став сі журити: треба лижки, треба миски, дітчеї колиски. Шух. І. 204.
Маляре́нко, -ка, м. Сынъ живописца, маляра.
Нарої́ти, -рою, -їш, гл. Нароить, навести молодыхъ роевъ. Нароїть роїв. К. ПС. 113.
Перетрачувати, -чую, -єш, сов. в. перетра́тити, -чу, -тиш, гл. Тратить больше чѣмъ слѣдуетъ, перерасходовать.
Проквакати, -каю, -єш, гл. Проквакать.
Роба, -би, ж. Трудолюбивая, работящая. Найміть цю жінку, вона і видов, і їсти зварить, і вимиє — така роба, що нема вже що й казати. Могил. у.
Сміло нар. Смѣло.
Стусувати, -су́ю, -єш, гл. Колотить, тузить. Вхопили того бурсака за патли, виволокли з кадовба, давай його вихрити та стусувати. Стор. І. 45. Почав рвать на собі волосся і стусувать себе у груди. Стор. МПр. 23.  
Унишкнути, -ну, -неш, гл. Утихнуть, перестать, прекратиться. Як дощ піде, то вітер унишкне. Лебед. Собаки вже геть внишкли. Екатер. у. Так бідна з горя говорила Дідона, жизнь свою кляла.... Потім Дідони мов унишкла. Котл. Ен. І. 36. Болів живіт, а як надавсь того зілля, так і внишк. Волч. у. Розмова знов унишкла. Мир. ХРВ. 63.
Нас спонсорують: