Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

знегіддя
знегода
знежитися
знезнімки
знелюдіти
знемага
знемаганий
знемагати
знемилити
знемилитися
знемиліти
знемога
знемогати
знемогтися
знемочи
знемощіти
зненавидіти
зненавистити
зненазнімка
зненапа
зненацька
знеобачка
знеохотити
знеохочувати
знесення
знесиліти
знеславити
знеславлювати
знести
знестямка
знетельки
знетушити
знехотя
знехтати
знехтування
знехтувати
знечев'я
зниділий
знидіти
знижати
знижатися
знизати
знизити
знизнути
знизнутися
знизу
знизувати
знийти
зникати
зникнути
знимець
знимка
знирнути
знититися
знишка
знишкнути
знищення
знищити
знищіти
знищувати
знівечити
знівечитися
знігатися
зніжити
зніжувати
знікчемнілий
знікчемніти
знімати
зніматися
зніміти
знімчити
знімчитися
знісок
зніт
знітийник
знітитися
знічев'я
знов
зновити
зновляти
знововірений
знову
знос
зносатіти тію
зносити
зносити 2
зноситися 1
зноситися 2
зносок
зночі
зношати
знудити
знудитися
знудіти
знущання
знущатися
знюхати
знюхатися
зняти
зо
зобати
зобачати
зобачення
зобачити
зобгати
зобгатися
зобідити
зобіжати
зобрати
зоброкувати
зобува
зобувати
зобуватися
зовзиля
зовиця
зовсі
зовсім
зовухна
зов'ялий
зоглядати
Блевіт, -ту, м. = блават 2. Вх. Пч. І. 9.
Бровище, -ща, с. ув. отъ брова. Левиц. І. 441.
Лі́тови́ще, -ща, с. 1) Мѣсто и время лѣтняго пребыванія въ горахъ гуцульскаго скота. Шух. І. 197. 2) Слой древесины, опредѣляющій возрастъ дерева. Н. Вол. у.
Ментре́житися, -жуся, -жишся, гл. Волноваться, бунтоваться. Оттоді то народ почав ментрежитись проти панів. Кіевск. у.
Наволі́чний, -а, -е. Посѣянный «наволо́ком». Чого се жито таке рідке? — Е, воно наволічне, то й рідко зійшло. Павлогр. у.
Надаре́мне нар. Напрасно, тщетно.
Одноруч нар. Одной рукой. Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла. Черниг. у.
Пискати, -каю, -єш, гл. = пищати.
Тягти, -гну, -неш, гл. 1) Тянуть, влечь, тащить. Ото вона за віровку та давай тягти. Рудч. Ск. І. 172. Твої слова — потопы води: лестять і тягнуть у безодню. К. Псал. 123. Тягни, кобило, хоч тобі й немило. Могил. у. 2) Вытягивать. З живих здирали шкуру.... жили тягли. Стор. МПр. 65, 3) Притягивать. Земля тягне до себе хату й звіря, й чоловіка, й воду. Ком. І. 11. 4) Пить. І брагу кухликом тягли. Котл. Ен. І. 11. 5) Сосать. Дивиться, батько (упирь) встав і з крайнього почав кров тягти. Грин. І. 53. 6) Эксплоатировать, выжимать. Жид брехнею живе, все з нас тягне. Ном. № 885. 7) Держать чью сторону, быть на чьей сторонѣ. Не тягнеш ти за беззаконних, що прикриваються законом. К. Псал. 219. 8) Относиться, причисляться. Село Токарі тягнуть до Бешкинської волости. Лебед. у. с. Драбівка до Дерепківця тягне. Черк. у. Дорожня тягне до нашої волости. Н. Вол. у. 9) біду тягти. Бѣдствовать. Приходиться до кінця віку біду тягти. Чуб. 10) до права тягти. Призывать къ суду. Син вітця до права тягне, донька на матір гнів піднімає. Гол. IV. 22.
Уторник, -ка, м. = утірник. Вх. Зн. 74.
Нас спонсорують: