Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

запуски
запускна ополонка
запуст I
запуст II
запустити
запутати
запутатися
запухати
запухлий
запхати
запхикати
зап'ясти
зап'ястник
зап'ясця
зап'яток
зарабувати
заради
зарадити
зарадитися
зараз
зараза
заразити
заразитися
заразиха
заразічки
заразливий
заразливість
заразний
заразом
заралити
зараненька
зараненько
зарані
зараній
зарання I
зарання II
зарано
заранок
заранше
заратувати
заратунок
зарахувати
зарахуватися
зарачкувати
зарва
зарвати
заревти
зареготати
зареготатися
заректи
зарепетувати
заречи
зарештувати
заржавіти
заржати
зарзати
зарибалити
зарибити
зарибок
заривати 1
заривати 2
зариватися I
зариватися II
заривкуватий
заригати
зариговувати
заридати
зарикати
заринати
зарипіти
зарити
заричати
заричити
заріб
зарібкувати
зарібний
зарібник
зарібниця
зарібок
зарівна
зарівно
зарівнювати
зарід
зарідливий
зарідок
заріжок
заріз
заріза
зарізати
зарізатися
зарізяка
зарік
заріканий
зарікання
зарікати
зарікатися
заріння
зарінок
зарінче
зарість
зарічаний
зарічанин
зарічанка
зарічанський
зарічний
зарічок
зарічча
зарішати
зармутитися
зармуток
зарно
зарнути
заробити
заробітний
заробіток
заробітошно
заробітчанин
заробленина
заробляти
зароблятися
Базька, -ки, ж. 1) Дѣтск. ягненокъ. Шейк. 2) = багнітка. Шейк. Вх. Пч. II. 37.
Зайня́ти, -ся. Cм. займа́ти, -ся.
Зосмілити Cм. зосмілювати.
Мі́рчий, -чого, м. 1) Землемѣръ, межевщикъ. Радом. у. 2) Пріемщикъ сукна на водяной сукновальнѣ. Вас. 173.
Отрута, -ти, ж. Отрава, ядъ. Мет. 90. 88. Хоч у губу візьміть: може з отрутою даєте. Ном. № 11559. Ом. Отрутонька. Чуб. V. 879.
Пам'ятливий, -а, -е. 1) = памяткий. Чуб. V. 289. Хивря пам'ятлива, не забула нічого. Мир. Пов. І. 132. Вже й виріс, а такий тобі пам'ятливий що й Господи. Левиц. І. 275. 2) Памятный, незабвенный. Україно моя мила, краю пам'ятливий. Чуб. V. 328.
Повипрягати, -га́ю, -єш, гл. Выпрячь (во множествѣ). Повипрягали воли. Рудч. Ск. І. 170. Коні повипрягав. Драг. 412.
Похапати, -па́ю, -єш, гл. Расхватать. Дочок шляхетських і старшинських козаки собі за жінок силою инших похапали. К. ЧР. 357.
Сват, -та м., мн. свати и сватове. 1) Отецъ зятя пли невѣстки; сватами называются прежде всего родители мужа ло отношенію къ родителямъ жены и наоборотъ, а затѣмъ, въ такомъ же отношеніи, и ближайшіе родственники супруговъ. Маркев. 109. Онисько мені сват, бо мои сестра ла його братом. Харьк. 2) сватами взаимно называются совершившіе между собою какую-либо коммерческую сдѣлку. 2) Также и свато́к. Желѣзный стержень внутри ткацкаго челнока, на которомъ вращается шпулька съ нитками. Вас. 166. Ум. и ласк. сватко, свато́к, свато́чок, сватонько, сватуньо. Грин. III. 485. К. ПС. 33. Ви, сватуню, будете ще довго, довго жити. Левиц. І. 377. За исключеніемъ свато́к и свато́чок, употребляются лишь въ двухъ первыхъ значеніяхъ.
Шептуня, -ні, ж. Знахарка, пришептывающая.
Нас спонсорують: