Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загавкати
загавкотіти
загаворонитися
загагакати
загад
загадати
загадка
загадування
загадувати
загадуватися
загаждати
загаїти
загай
загайка
загайкати
загайко
загайний
загайно
загайство
загакливець
загакливий
загакуватися
загал
загалаванитися
загаласувати
загалом
загалунити
загалунювати
загалунюватися
загальмувати
загальний
загальник
загальниця
загальність
загамкати
загаморитися
загамування
загамувати
загамуватися
заганити
заганьбити
заганяти
заганятися
загапкатися
загаптувати
загара
загарбання
загарбати
загардувати
загарикати
загаркатися
загарливий
загартовувати
загартовуватися
загарувати
загарцюватися
загарчати
загарь
загасати
загасити
загаснути
загата
загативода
загатистий
загатити
загачувати
загачувати 2
загаювання
загаювати
загаюватися
загвинтити
загвіздок
загвозджувати
загейкати
загеркотати
загиб
загиба
загибання
загибати
загибель
загибно
загибнути
загибок
загиджувати
загилити
загилювати
загин
загинати
загинатися
загинути
загиржати
загирити
загівляти
загін
загінчай
загірній
загір'я
загладжувати
загледіти
заглемедзок
заглемездий
заглемезий
заглитнутися
заглобити
заглотити
заглузувати
заглушати
заглушувати
заглягати
заглядання
заглядати
заглядатися
заглядіти
заглянути
загмороздити
загнати
загнести
загнибіда
загнивати
загниватися
Бадьоритися, -рюся, -ришся, гл. Бодриться, молодиться, молодечествовать. Левиц. Пов. 34. А диво цариця, мов та чапля між птахами, скаче, бадьориться. Шевч.
Бом! меж., выражающее ударъ колокола. Бом, бом, бом!... на службу божу дзвонять. Грин. II. 112.
Зопаріти, -рію, -єш, гл. Заболѣть воспаленіемъ мочевого пузыря. Зопарів віл. Черк. у.
Легкова́жити, -жу, -жиш, гл. Мало цѣнить, мало придавать значенія, пренебрегать.
Нао́пуль нар. На половину. Чуб. VII. 551.
Помотлятися, -ля́юся, -єшся, гл. 1) Помотаться, поболтаться. 2) Послоняться.
Розширити, -ся. Cм. розширяти, -ся.
Умішувати, -шую, -єш, сов. в. умісити, -шу, -сиш, гл. 1) Вымѣшивать, вымѣсить (тѣсто). 2) сов. в. умішати, -шаю, -єш. Примѣшивать, примѣшать.
Устидатися, -даюся, -єшся, гл. Стыдиться. Чим мудрий встидається, тим дурний пишається. Ном. № 6177.
Ци сз. = чи. Ци опиханий, паноньку, ячмінь? Ном. № 13356.
Нас спонсорують: