Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загавкати
загавкотіти
загаворонитися
загагакати
загад
загадати
загадка
загадування
загадувати
загадуватися
загаждати
загаїти
загай
загайка
загайкати
загайко
загайний
загайно
загайство
загакливець
загакливий
загакуватися
загал
загалаванитися
загаласувати
загалом
загалунити
загалунювати
загалунюватися
загальмувати
загальний
загальник
загальниця
загальність
загамкати
загаморитися
загамування
загамувати
загамуватися
заганити
заганьбити
заганяти
заганятися
загапкатися
загаптувати
загара
загарбання
загарбати
загардувати
загарикати
загаркатися
загарливий
загартовувати
загартовуватися
загарувати
загарцюватися
загарчати
загарь
загасати
загасити
загаснути
загата
загативода
загатистий
загатити
загачувати
загачувати 2
загаювання
загаювати
загаюватися
загвинтити
загвіздок
загвозджувати
загейкати
загеркотати
загиб
загиба
загибання
загибати
загибель
загибно
загибнути
загибок
загиджувати
загилити
загилювати
загин
загинати
загинатися
загинути
загиржати
загирити
загівляти
загін
загінчай
загірній
загір'я
загладжувати
загледіти
заглемедзок
заглемездий
заглемезий
заглитнутися
заглобити
заглотити
заглузувати
заглушати
заглушувати
заглягати
заглядання
заглядати
заглядатися
заглядіти
заглянути
загмороздити
загнати
загнести
загнибіда
загнивати
загниватися
Запеча́лля, -ля, с. Печаль. Батько бив, батько бив, нагай увірвався, а я низом, попід хмизом в зілля заховався; батько йде, батько йде, на грудку споткнувся, а я з жалля, з запечалля з батька усміхнувся. Чуб. V. 653.
Зімі́вля, -лі, ж. 1) Зимовка; содержаніе животныхъ зимою. І знову пасіку на зімівлю в погріб. Сим. 202. Журавель каже: «прийми мене, лисичко, на зімівлю». Рудч. Ск. І. 30. 2) Кормъ на зиму для скота. Зімівлі мало. Харьк. у.
Мости́ти, мощу, -стиш, гл. 1) Стлать, настилать, мостить, укладывать. Ой позволь, пане, землю міряти, землю міряти, мости мостити. Чуб. III. 295. Мати почала мостити сіно в кутку ни столі. Левиц. І. 400. Переносно: стараться уладить дѣло. Бачить чоловік, що не переливки: уже і сяк, і так мостить, щоб одкоснулась причепа. Грин. І. 293. Также переносно: твердить то-же самое. «Розумний не стратить надії», — я йому, — «треба сподіватись, живши». — Поки не зрадять, — знов мостить він. МВ. ІІ. 117. 2) Вить, устраивать гнѣздо. Журку, журку, та малий жайворонку, не мости гнізда кого бистрого Дніпра. Грин. III. 594. Ось на липині й гніздечко мостить Божа птичка. О. 1861. VIII. 48. Миша... гніздо мостить. Грин. І. 254. 3) Колотить, бить. Як почне мостить, то й місця живого не зоставить. 4) мостити постоли. Дѣлать постоли, сандаліи. Сіла собі на столці, мостить собі постолці. КС. 1884. І. 28. Ой у тій хижці парубочки сидять, постольці мостять. Мет.
Напрасува́ти, -су́ю, -єш, гл. Нагладить.
Невістчаний, -а, -е. Принадлежащій невѣсткѣ или невѣсткамъ. У нас три невістки, так то невістчана худоба. Черниг. у.
Окахтист, -та, м. Акаѳистъ. Найму за вас окахтист Брацькій Богородиці. Левиц. Пов. 80.
Покощування, -ня, с. Наведеніе лакомъ, лакированіе.
Серниця, -ці, ж. = серна. Вх. Пч. II. 6. Скакала би м у три боки, як серница при потоки; копкала би м подковками, як серница копитками. Гол. III. 435.
Туска, -ки, ж. Тоска, печаль. Як хліба край, так і в хліві рай; а як ні куска, так і в горниці туска. Ном. № 1397. Що пан Біг дав, — за все Богу дякувати, а туск ід собі не пускати. Фр. Пр. 89.
Ушивати, -ваю, -єш, сов. в. ушити, ушию, -єш, гл. 1) Сшивать, сшить. Вже віночок (молодій) ушили. Грин. III. 504. Най тобі мачуха сорочку вшиє. Гол. ІІІ. 274. 2) Покрывать, покрыть соломой (крышу). А в мене хата сніпками вшита. Мет. 6. (Хату) околотом вшиває. Мир. ХРВ. 293. 3) Обшивать, обшить лубомъ кузовъ повозки. Не вшитий віз. Мнж. 126.
Нас спонсорують: