А́вторський, -а, -е. Авторскій.
Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово.
2) Условленный, условный.
3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє.
Вимостити Cм. вимощати.
Заманя́чити, -чу, -чиш, гл. = замаячити. З жита заманячила дівоча постать.
Лаятися, -лаюся, -єшся, гл. Ругаться, браниться. Говорить можно, а лаятись нічого.
Напрямля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. напрямитися, -млю́ся, -мишся, гл. Направляться, направиться. Вийшли дівчата з Очкурового двору і напрямилися до батюшки. Очі напрямились на його.
Округло нар. Кругло; шарообразно.
Пасічниківна, пасішниківна, -ни, ж. Дочь пасічника.
Повистріпувати, -пую, -єш, гл. Выдернуть нитки въ ткани (во множествѣ).
Поновляти, -ля́ю, -єш, сов. в. поновити, -влю́, -виш, гл.
1) Возобновлять, возобновить, 2) Обновлять, обновить. Тогді б ми тінь Олега звеселили і щит його на брамі поновили. Нумо слово рятувать, славу предків поновлять.