Держа́к, -ка́, м. 1) Рукоять, ручка; эфесъ; древко у метлы, видъ и пр. Подай держак од лопати свата привітати. 2) Нижняя часть кужівника. Ум. Держачо́к. Коло скрині лежав замок та держачок від простих ножиць, що овець стрижуть.
Запхи́кати, -каю, -єш, гл. Захныкать.
Копний, -а, -е. = коповий.
Кугик, -ка, м. = сова, Athene noctua.
Марнува́ти, -ную, -єш, гл. Попусту, безъ толку растрачивать, истреблять. Марнують ліс пани: ще молодий, ріс би та ріс, а вони геть увесь вирубали. Марнує чоловіка: бере великих у гвардію, а вони не вертаються і дітей від них нема. марнувати час. Попусту терять время.
Ме́дяни́й, -а, -е. Медовый. В нас ріки медянії, в нас верби грушки родять.
Московщеня́, -ня́ти, с. = москаленя. Титарівна-Немирівна гаптує хустину та колише московщеня, малую дитину.
Пороздавлювати, -люю, -єш, гл. Раздавить (во множествѣ).
Пошапкувати, -ку́ю, -єш, гл. — кого́. Поздороваться или попрощаться съ кѣмъ, снявъ шапку. Пошинкували його да й кажуть.
Цісарювати, -рюю, -єш, гл. Быть императоромъ, царствовать.