Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

петрущаний
петьмо
пец
печалити
печалитися
печаловитий
печалування
печалувати
печалуватися
печаль
печарка
печатати
печатка
печать
печений
печенина
печениця
печеня
печера
печериця
печерник
печерній
печерування
печерувати
печеря
печиво
печина
печихвіст
печище
печільниця
печінка
печіння
печіночка
печіркування
печіркувати
печія
печкур
печовий
печоглад
печогладини
печоглядини
печура
пещений
пещота
пивище
пивний
пивник
пивниця
пиво
пивовар
пивоварка
пивонія
пиворобниця
пивота
пивце
пигичка
пиж
пижмо
пизи
пизитися
пизьмо
пийка
пика
пикатий
пикниця
пил
пила
пиленя
пилина
пилипівка
пилипівський
пилиповний
пилипон
пилити
пилка I
пилка II
пиловини
пиловиння
пилок
пилочник
пилочок
пилувати
пильга
пильний
пильність
пильно
пильновитий
пильнування
пильнувати
пильня
пилюга
пилюжина
пилюк
пилюка
пилюра
пиляка
пиляти
пинда
пиндження
пиндитися
пиндрячити
пиндючити
пиндючитися
пиндючливий
пинити
пинхва
пинчук
пинявий
пиняво
пиняти
пипа
пипак
пипка
пипоть
пиптик
пира
пирга
пиргач
пириця
пиріг
Бик, -ка, м. 1) Быкъ (молодой, кастрированный). До чого бик навик, того і волом схоче. Фр. Пр. 27. Міняй бики на воли, аби дома не були. Чуб. І. 272. 2)дикий = олень. Вх. Пч. ІІ. 6. 3) Насѣк. Lucanus cervus, жукъ олень. Вх. Пч. ІІ. 27. 4) Прочный треножникъ, съ помощью котораго поднимаютъ мельничный камень. Чигир. у. 5) Родъ неподвижныхъ кандаловъ. КС. 1882. ѴІІІ. 263. 6) Родъ дѣтской игры. Ив. 47. Ум. бичок, бичечок. Ув. бичисько, бичище.
Білозубий, -а, -е. Съ бѣлыми зубами.
Докла́дно, нар. Обстоятельно, подробно, точно. Ум. Докладне́нько. Він на все докладненько з ласкою одвітував. Г. Барв. 151.
Обжирати, -ра́ю, -єш, сов. в. обжерти, -жеру́, -реш, гл. Обжирать, обожрать, объѣсть.
Одудиця, -ці, ж. Самка удода. Каже одуд до Бога: «Коли я такий гарний, то зроби, Боже, так, щоб я став богом, а моя одудиця божицею». Рк. Левиц.
Прохуховувати, -вую, -єш, сов. в. прохухати, -хаю, -єш, гл. = прохукувати, прохукати. Дивиться в поле, через царину, прохухавши заморозь на склі. Коли ж їй здалось, наче хтось ізнадвору прохуховує. Г. Барв. 167.
Рубак, -ка, м. 1) = рубай. Міусск. окр. 2) У колесниковъ: стамеска для первоначальнаго спусканія крупной стружки при обтачиваніи ступицы. Вас. 147.
Сказівка, -ки, ж. Часть ткацкаго станка. Cм. блят. МУЕ. III. 18.
Труднощі, -щів, ж. мн. Трудныя дѣла. Шейк.
Уломити, -млю́, -миш, гл. 1) Отломать. 2) Сломать. Як до тонкого дерева вчепиться, то і вломить. Грин. ІІІ. 508. Мені мало рук не вломили, а ти мовчиш. МВ. (О. 1862. III. 70). побіг, як но́гу вломив, — скоро побѣжалъ. Мнж. 162. 3) Броситься въ сторону. (Вовк зайця) от-от нажене; от заєць убік як уломить, — вовк і останеться. О. 1861. У. 59.
Нас спонсорують: