Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підліток 2
підліщки
підлоб'я
підлога
підлоґоння
підложе
підложити
підложниця
підлубник
підльодний
підлюбляти
підлягати
підлящ
підмагати
підмазати
підмазування
підмазувати
підмайстер
підмальовувати
підманити
підмантачити
підмантачувати
підманути
підманювати
підмаренник
підмастерок
підмастити
підмащувати
підмезинний палець
підмерти
підмет
підметець
підмивати
підмиватися
підмила
підмитва
підмити
підмісити
підмітати
підмішати
підмова
підмовити
підмовляння
підмовляти
підмовлятися
підмовонька
підмога
підмогоричити
підмогоричувати
підмогти
підмогтися
підможка
підмокати
підмолодь
підморгнути
підморгувати
підмостити
підмостка
підмотувати
підмочити
підмочувати
підмощати
підмощатися
підмощувати
підмощуватися
підмуровувати
підмурок
підмурувати
піднебення
піднебесний
підневідити
підневіжувати
підневолити
підневолювати
піднести
підніб'я
підніжжя
підніжка
підніжок
піднімати
підніматися
підняток
підняття
підо
підо..
підобідання
підозренний
підозрити
підойма
підок
підопасанє
підопліка
підоплічє
підорати
підосишник
підосінь
підотавитися
підотаманчий
підохотити
підохочувати
підошва
підпавок
підпадати
підпал
підпалайка
підпалак
підпалакати
підпалий
підпалити
підпалкувати
підпалля
підпалок
підпалювання
підпалювати
підпалюватися
підпанок
підпарити
підпарубочий
підпарувати
підпарювати
Арти́ст, -та, м. 1) Артистъ, художникъ. 2) Актеръ. Публика тобі живому квітки кидала як солому, а вмер, артисте-небораче, то й байдуже. (Изъ эпитафіи Соленика). О. 1861. ІІ. 176.
Вилизувати, -зую, -єш, сов. в. виливати, -жу, -жеш, гл. Вылизывать, вылизать.
Ди́бки IІ, ди́боньки, дибу́ні, дибу́ночки, дибу́сі, дибу́сеньки. О дѣтяхъ: ходить ( = дибати). О. 1862. IX. 119. — ста́ти, ходи́ти. О дѣтяхъ: стать, ходить: о взрослыхъ: стать, ходить на цыпочкахъ. Івась або Василько прилізе, стає дибки коло матері, спинається їй на руку. Мир. ХРВ. 71. Инша скочить та почне вистрибувати дибки-дибки, щоб пані не почула. МВ. (О. 1862. III. 35).
Здавні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Устарѣть.
Зруб, -ба и -бу, м. 1) Срубка. Знайшовся чоловік, що купив на зруб гай. Стор. І. 47. Также мѣсто, гдѣ срубленъ лѣсъ. Вас. 206. З липового зруба молоді паростки пустились. МВ. І. 156. 2) Срубъ — при постройкѣ, въ погребѣ, колодезѣ и пр. Чуб. VII. 377. Як положать зруб на хату..., то п'ють закладчини. ХС. III. 41. Kolb. І. 56. Був колодязь і такий низький зруб у тому. Грин. II. 338.
Камізельчаний, -а, -е. = камізельковий.
Корчувати, -чую, -єш, гл. Корчевать. Чигир. у.
Надса́да, -ди, ж. Болѣзнь, поврежденіе отъ тяжелой работы; надорванность. 3 великою худобою животу надсада, з хорошою дружиною серденьку відрада. Чуб. V. 5
Пояти, -йму, -жеш, гл. = поняти. А воячка жона сама єго стяла і другого си миністра пояла. Драг. 271.
Табанити, -ню, -ниш, гл. Грести кормою впередъ. Ейскъ.
Нас спонсорують: