Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поздихати
поздіймати
поздірря
поздмухувати
поздовжний
поздоровити
поздоровитися
поздоровіти
поздоровішати
поздоровкати
поздоровкатися
поздоровлення
поздоровляти
поздоровшати
поздренє
поздувати
поздумувати
поздурювати
позеленити
позеленитися
позеленіти
позеленуватий
поземний
поземно
позернити
позернитися
позживати
позжинати
поззивати
поззувати
позивака
позивальник
позивання
позивати
позиватися
позика
позирати
позичайло
позичати
позичка
позіпати
позір
позірка
позіскакувати
позіхати
позіхатися
позіхи
позіходитися
позіцунок
поз'їдати
поз'їзджати
поз'їзджатися
поз'їзджувати
позлазити
позламувати
позлегати
позлежуватися
позливати
позлигувати
позлидніти
позлизувати
позлитка
позліплювати
позліплюватися
позлітати
позлітатися
позлітка
позлота
позлотець
позлотистий
позлотити
позлотка
позлущувати
позлущуватися
позлягати
позмагати
позмагатися
позмальовувати
позманювати
позмахувати
позмережувати
позмерзатися
позмивати
позмиватися
позмикати
позмилювати
позминати
позмінювати
позмірювати
позмітати
позмітувати
позмішувати
позмовкати
позмовляти
позмокати
позмордовувати
позморожувати
позморщувати
позморщуватися
позмотувати
позмочувати
позмуровувати
позна
познавати
познайомити
познайомитися
познака
познакомити
познакомитися
познаменуватися
познати
познатися
познаття
познаходити
познаходитися
позначати
позначатися
позневажати
позневолювати
познищувати
Гільце, -ця, с. 1) = вильце. Чуб. V. 187. 2) Убранное цвѣтами и лентами деревцо, вокругъ котораго во время празднованія Купала поютъ кѵпальскія пѣсни; наз. оно также Мареною. Чуб. ІІІ. 195.
Каламута, -ти, ж. = каламут 2. Мир. ХРВ. 86.
Мо́нькати, -каю, -єш, гл. Часто говорить мо́ня, просить молока (о дѣтяхъ).
Нашийниця, -ці, ж. 1) Ожерелье, монисто. 2) То, что взято на шею; говорится о долгахъ, денежныхъ обязательствахъ и пр. У його бідолахи багато нашийниць.
Огризати, -за́ю, -єш, сов. в. огри́зти, -зу, -зе́ш, гл. = обгризати, обгризти.
Помекати, -каю, -єш, гл. Поблеять, покричать (объ овцахъ).
Поперепоганювати, -нюю, -єш, гл. Изгадить, испортить (во множествѣ).
Темний, -а, -е. 1) Темный. Темна нічка да й невидная. Н. п. 2) Слѣпой. Не один же я на світі темний: єсть багато сліпих, та й живуть таки якось і без очей. Чуб. II. 46. Темний він був на очі, а ходив без поводиря. К. ЧР. 20. 3) Невѣжественный, непросвѣщенный. Твої слова простоту темну на добрий розум наставляють. К. Псал. 283. — на письмо. Неграмотный. Був один дуже старий чоловік з простого люду, хоч темний на письмо, да дуже розумний. О. 1862. X. 1. 4) Неясный, непонятный. Прислухавсь я пильно до притчі, не буде вона в мене темна. К. Псал. 114. Ум. темненький, темнесенький. Окриє нас нічка темненька. Лукаш.
Форс, -су, м. = бута. Фр. (Желех.).
Чура, -ри, м. = джура 1. То козак йому промовляє: «Чуро мій, чуро, вірний слуго!» АД. І. 248. Ой як крикнув козак Нечай на чуру малого: «Сідлай, чуро, коня мого, а собі другого». Н. п.
Нас спонсорують: