Віхтелити, -лить, гл. безл. Віхтелить. Дуетъ сильный вѣтеръ, буря.
Ворожіння, -ня, с. Гаданіе, ворожба.
Гнихіть, -тя, м. = ніготь.
Душа́, -ші́, ж. 1) Душа. Тіло потішається, як чоловік зап'є, а душа погибає. Чує щось душа, та мені не каже. Люблю як душу. бо́гу ду́шу відда́ти. Умереть, отдать Богу душу. За час, за годину милосердному Богу душу оддав. з душі́. Искренно. Ой чорнявую з душі люблю, — на біляву залицяюся. сам душе́ю. Одинъ-одинешенекъ. Лежала собі сама душею. чого́ душа́ забажа́є. Чего бы ни захотѣлось, — все. по душі́ дзвони́ти. Звонить по мертвомъ. 2) Человѣкъ, душа. Забере з собою приятелів душ тридцять або й сорок, да й іде з ними в Київ бенкетувати. Йому треба над п'ятьма душми буть ураз, то тепер йому ніколи. Вони у дві душі робили. 3) Въ скрипкѣ: душка, подставка внутри, распорка. Здоров, скрипалю! — Здоров, чорте! — Ну, давай душу! — А скрипаль трісь об дуба скрипку, та й дав чортові душу з скрипки. 4) Мѣсто внизу горла спереди. Не застебнулась до шиї, мені й надуло в душу. 5) Опухоль на шеѣ. 6) — тата́рська. пт. Чайка. Ум. ду́шка, ду́шенька, ду́шечка, ду́шенятко, душеня́точко, души́ця. Кромѣ послѣдняґо слова, употребляются преимущественно какъ ласкательныя имена для любимыхъ, дорогихъ людей. Ой кріп та ромен та петрушечка.... кучерявий Іван, моя душечка.
Засма́люватися, -лююся, -єшся, сов. в. засмали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Обжигаться, обжечься. Іванова хата запалилася, Іванова голова засмалилася.
Клинчук, -ка, м. = клин 3.
Кульбавочка, -ки, ж. Раст. Hieracium alpinum.
Надрива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. надірва́ти, -ву́, -веш, гл. Надрывать, надорвать. Тихо-тихо Дунай воду колише, а ще й тихіш Маруся косу чеше, а що начеше, то на Дунай однесе, а що надриває, то й на Дунай пускає.
Присядки, -док, ж. мн. Въ выраж.: у присядки. Въ присядку. А я в скоки та у боки, у присядки та у долоні.
Чортячий, -а, -е. Чертовскій. Чортяча старшина. Чортячий, огонь.