Змилюватися, -лююся, -єшся, сов. в. змилитися, -люся, -лишся, гл.
1) Ошибаться, ошибиться. І вже книга не змилиться.
2) Смыливаться (о мылѣ).
Кавуля, -лі, ж. Названіе кукушки. Зозуле-кавуле! чи довго ще мені у батенька, у матінки жити? Новц.
Криниця, -ці, ж.
1) Ключъ, родникъ, источникъ. Піди до криниці; поки півні не співали, умийся водою. До доброї криниці стежка утоптана.
2) Одно изъ созвѣздій. По дорозі (млечный путь), саме в розсохах єсть криниця — чотирі зірки, а від неї пішла дівка з відрами — три зірки. Ум. криниченька, криничка. Ой у полі криниченька на чотирі зводи. Зайду до тієї кринички, що я чистила, то, може, там нап'юсь.
Накарбува́ти, -бу́ю, -єш, гл. 1) Нарѣзать, насѣчь, сдѣлать насѣчки на чемъ. Накарбував мов пугою по воді. 2) — на ко́му. Записать нарѣзками на комъ-либо долгъ. На тобі... більш накарбовано, ніж у тебе волосся на голові.
Омилка, -ки, ж. = помилка.
Позрушувати, -шую, -єш, гл. То-же, что и зрушити, но о многомъ.
Потовкмачити, -чу, -чиш, гл. = потовкти. Хома думав, що ще трохи його потовкмачив, — принявсь лежачого шкварити.
Хрумкати, -каю, -єш, гл. = хрумати.
Читач, -ча, м. Читатель.
Шпундрі, -рів, м. мн. = шпундра. Був борщ до шпундрів з буряками.