Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

простірний
простірність
простірно
простісінький
простісінько
простість
простіський
простник
просто
простовисний
простоволосий
простогнати
простолюд
простолюдець
простолюдія
простолюдний
просторий
просторікати
просторікуватий
просторо
просторонище
просторонь
простота
просточка
простояти
прострелити
прострибнути
простригати
прострілювати
прострінь
простромити
простромлювати
простругати
простругувати
простувати
простугоніти
простудити
простудитися
простукати
простукотіти
проступати
проступитися
проступок
простьобати
простягання
простягати
простягатися
простяж
простяжний
простяка
простяком
простяха
просувати
просуватися
просумувати
просурень
просуринка
просурмити
просуха
просуш
просушити
просушувати
просушуватися
просяний
просяниця
просянка
просяти
просящий
просяяти
протавати
протавка
протанцювати
протарабанити
протарахкотіти
протаскати
протаскатися
протверезити
протверезитися
проте
протекти
протеленькати
протеп
протепом
протереб
протеребити
протеребок
протеріблювати
протерликати
протерти
протесати
проти
проти ночі
противитися
противний
противник
противність
протикати
протинятися
протирати
протиснути
протиснутися
протистися
протичка
протікати
протір
протіс
протічок
проткнути
прото
протовкти
протовп
протовпитися
протовплюватися
протовпом
протока
протомити
протопити
протопки
протопопа
протопопівна
Багняний, -а, -е. = Багнистий. Желех.
Безвість, -ти, ж. 1) Неизвѣстность. 2) Неизвѣстныя мѣста, невѣдомыя мѣста. Смерте, смерте! іди на ліса, іди на безвість, іди на море. Чуб. III. 180. Забіг у безвісти. Фр. Пр. 37. Щезни, бідо, в безвісти. Фр. Пр. 51. Знай: пропаде безвістями вся журба. Млак. 55. Сила й воля, правда й сила в безвістях пропали. Млак. 121.
Відмогтися Cм. відмагатися.
Засу́дити 2, -джу́, -диш, гл. Стянуть, свести. Судорга засудила руку. Борз. у.
Назу́блювати, -блюю, -єш, сов. в. назуби́ти, -блю́, -биш, гл. О пилѣ, серпѣ: натачивать, наточить, нарѣзывая зубья. Вас. 164. Назублювати пилку.
Постановляти, -ля́ю, -єш, сов. в. постановити, -влю́, -виш, гл. 1) Ставить, поставить. Постановив їх (воли) серед двора до ясел. Г. Барв. 381. Пушку сироту упереду постановляв. АД. II. 24. І рідня, і діти єсть у його, а нікому хрест постановити. Шевч. 508. Постановили салдата на кватирю. 2) Истрачивать, истратить. Що придбали ми, — усе за тебе постановили. Г. Барв. 133. 3) Постановлять, постановить, сдѣлать постановленіе. Постановила я собі покинути удову бабусю. Г. Барв. 395. Старий пацюк кричить, закон постановить. Гліб. 4) Людьми постановити. Сдѣлать человѣкомъ. Час тебе оженити, людьми постановити. Лукаш. 152.
Просихати, -ха́ю, -єш, сов. в. просо́х(ну)ти, -ну, -неш, гл. Просыхать, просохнуть. А тим часом просохли очі у вдови. Шевч. Свитина твоя просохне. Г. Барв. 190.
Сало, -ла, с. 1) Сало. Різать кабанів на сало. Стор. МПр. 60. Перчун придбав салів, не каятиметься — уторгує. Кобел. у. Угорск.: внутренній жиръ у свиньи, человѣка и нѣкот. др. животныхъ. 2) дурне сало. Тупица, дуракъ. 3) сало де́рти. Родъ игры у мальчиковъ: повиснуть, зацѣпившись за перекладину ногами, внизъ головой. 4) залити сала за шкуру. Досадить, допечь кому. Не одному гарячого сала за шкуру зальємо. Стор. МПр. 45. 5) дідове са́ло. Раст. Salvia verticillata. Шух. І. 22. Ум. сальце. Плямка собі сальце. Ном. № 1137. По чарці випємо, сальця ззімо шматок. Гліб.
Черепушечка, -ки, ж. Ум. отъ черепушка.
Шинє, -ня, с. Полоса желѣза. Шух. І. 96.
Нас спонсорують: