Волеваха, -хи, м. Родъ цапли.
Даровни́й, -а́, -е́. Даровой. Хиба ж у нас дрова даровні?
Дре́нути, -ну, -неш, гл. = дременути. До корчми дренув.
Намо́вка, -ки, ж. = намова. Може в них була така намовка, Бог їх зна.
Перегусти, -ду́, -де́ш, гл. Перестать гудѣть.
Побій, -бо́ю, м. 1) Бой, побоище. Ти, пане козаченьку, не продавай мене, не продавай мене, спогадай на себе, як ми з тобою да були в побою: в первому побою із татарами, в другому побою у Німещині, в третьому побою у Турещині. Як побили нас пополам з татарми, як прогнали нас до тихого Дунаю. 2) Побои. Я б не хотів і десяти карбованців за оцей побій. Се було скоро після того, як стався той побій з нею, як її побито. З) Крыша, кровля. Комори, стайні — усе під побоями. 4) стати побоєм. Осадить городъ? Сам звів корогву та й берегом пішов, став побоєм перед Хотином. ставати до побою, піти до побою. Идти въ бой. Дали коня, дали зброю, ставай, синку, до побою. А як пішов до побою, все військо побідив. Ум. побоєць.
Попереносити, -но́шу, -сиш, гл. Перенести (во множествѣ).
Проїти, про́ю, -їш, гл. Варить въ закрытомъ крышкой горшкѣ.
Смрід, -ро́ду, м. = сморід. Хто має пасіку, той має мід, — хто має діти, той має смрід.
Шолопати, -паю, -єш, гл.
1) Ѣсть зерна (объ уткать).
2) Шуршать, шелестѣть. Миш шолопає.
3) Рыться въ чемъ, перебирать что. Воробці.... шолопають на собі пірє.