Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полатати
полаторжитися
полатух
полаштувати
полаяти
полаятися
поле
полегкарь
полегкий
полегкість
полеглий
полегом
полегти
полегчати
полегчати 2
полегшіння
поледачитися
поледащіти
поледиця
поледівка
поледовиця
полежай
полежак
полежака
полежань
полежати
полежаха
полежій
полекшати
полементувати
поленичник
поленько
полестатися
полетіти
полечко
полива
поливайка
поливайчик
поливальник
поливальниця
поливаний
поливанка
поливати
поливка
поливо
поливочка
полив'яний
полив'яник
полигати
полигатися
полигатися 2
полигач
полизати
полизач
полизькати
полик
полик 2
полин
полинати
полинець
полинівка
полиночок
полинути
полинчик
полинь
полиняти
полисіти
полискування
полискувати
полистуватися
полити
политися
полихословити
полицейник
полиція
полиціян
полиця
поличка
поличчя
полишити
полібічок
полівити
полівка
поліг
поліж
поліжниця
полізти
полізун
полій
полікарювати
полільник
полільницький
полільниця
полім'я
полінивий
поління
поліно
полінуватися
поліняка
поліпити
поліпшати
поліпшення
поліпшити
поліпшувати
полісся
полісун
полісюк
політ
політати
політика
політикуватися
політичний
політник
політниця I
політниця II
політок
поліття
поліття 2
політура
політуха
Боязний, -а, -е. = боязкий К. МХ. 17.
Буковенний, буковий, -а, -е. Буковый. ЕЗ. V. 229. Ліс буковий. Шух. І. 177. На водах, на Іорданських, пливе листок буковенний. Чуб. ІІІ. 459. Скажи зробити буковую труну. Чуб. V. 631.
Відволати, -лаю, -єш, гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется въ выраж. біду відволати. — Избавиться отъ бѣды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можно одволать. Греб. 339. відволати или відволати від смерти. Спасти отъ смерти, отходить. Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволала Трохима діда. Шевч. Він мене од смерти одволав. Рудч. Ск. І. 128.
Доплести́ Cм. доплітати.
Напа́док, -дку, м. Напасть. І заступайте од вражди, од бід, напраслини, нападку. Котл. Ен. V. 46.
Остріжка, -ки, ж. Раст. Delphinium Ajacts. Вх. Пч. І. 10.
Підперезати, -ся. Cм. підперізувати, -ся.
Потерти Cм. потирати.
Стоянка, -ки, ж. 1) Стояніе. А набридла мені отут стоянка. Новомоск. у. 2) Молоко, поставленное для того, чтобы отстоялось. Чом ви не дали молока? — Та не хочеться стоянки починать, бо й так масла нема, ні сметани. Новомоск. у. 3) Навѣсъ или хлѣвъ для лошадей или скота. Радом. у. Вх. Лем. 470. Ум. стояночка. Пішов Івасенько до стояночки коника сідлати. Лукаш. 155.
Швед, -да, м. Шведъ. Добувсь, як швед під Полтавою. Ном. № 6454.
Нас спонсорують: