Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полатати
полаторжитися
полатух
полаштувати
полаяти
полаятися
поле
полегкарь
полегкий
полегкість
полеглий
полегом
полегти
полегчати
полегчати 2
полегшіння
поледачитися
поледащіти
поледиця
поледівка
поледовиця
полежай
полежак
полежака
полежань
полежати
полежаха
полежій
полекшати
полементувати
поленичник
поленько
полестатися
полетіти
полечко
полива
поливайка
поливайчик
поливальник
поливальниця
поливаний
поливанка
поливати
поливка
поливо
поливочка
полив'яний
полив'яник
полигати
полигатися
полигатися 2
полигач
полизати
полизач
полизькати
полик
полик 2
полин
полинати
полинець
полинівка
полиночок
полинути
полинчик
полинь
полиняти
полисіти
полискування
полискувати
полистуватися
полити
политися
полихословити
полицейник
полиція
полиціян
полиця
поличка
поличчя
полишити
полібічок
полівити
полівка
поліг
поліж
поліжниця
полізти
полізун
полій
полікарювати
полільник
полільницький
полільниця
полім'я
полінивий
поління
поліно
полінуватися
поліняка
поліпити
поліпшати
поліпшення
поліпшити
поліпшувати
полісся
полісун
полісюк
політ
політати
політика
політикуватися
політичний
політник
політниця I
політниця II
політок
поліття
поліття 2
політура
політуха
Вечеряти, -ряю, -єш, гл. Ужинать. Трейчі на день попас маю: а снідаю й обідаю, полудную й вечеряю. Н. п.
Докори́ти Cм. докоряти.
Євдо́шка, -ки, ж. Рыба Umbra Krameri. Браун. 29.
Закру́чувати, -чую, -єш, сов. в. закрути́ти, -кручу́, -тиш, гл. 1) Накручивать, закрутить, завертѣть. Козак сього не злюбив, тілько усок закрутив. Мет. 115. Закрутив носом, як тертого хріну понюхав. Ном. № 3396. Закрутив веремія. Ном. № 3928. 2) Закручивать, закрутить (о вѣтрѣ). Як повіяв вітер, посіяв сніг зверху і знизу, далі як закрутило! О. 1802. IV. 87. 3) Зарабатывать, заработать пряденіемь. А Ганна грошей не жалувала... посилала, що було закрутить веретеном. Лев. І. 57. 4) сов. в. Закутить. Шо за тиждень заробе, усе у неділю прогуля. От раз... узяв він у хазяїна плату, та як закрутив. Мнж. 142.
Заможне́нький, -а, -е., Ум. отъ замо́жний.  
Зві́ювати, зві́юю, -єш, сов. в. зві́яти, -вію, -єш, гл. Свѣивать, свѣять, сдувать, сдуть. Я покрила свого миленького слідочок, щоб вітер не звіяв, пташки не склювали. Чуб. V. 46.
Милови́ння, -ня, с. = милини. Вх. Зн. 35.
Напили́ти Cм. напилювати.
Усілякий, -а, -е. = вселякий. Ном. № 347.
Шпирнути, -рну, -неш, гл. Пырнуть. Аж застогнала, наче її хто ножем шпирнув у серце. К. ЧР. 212.
Нас спонсорують: