Виїдати, -даю, -єш, сов. в. виїсти, -їм, -їси, гл.
1) Выѣдать, выѣсть. Поки сонце зійде, роса очі виїсть.
2) Съѣдать, съѣсть все, всѣхъ. Їх би такого росплодилось, що й світу б не було, як би їх грім не бив та вовки не виїдали. Хліб... сарана виїла. Когда говорится о ѣдѣ людей, то виїсти употребляется только въ приложеніи къ жидкой пищѣ: Виїв миску борщу, поїв усі пироги, та й буде з мене.
Добива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. доби́ти, -б'ю́, -б'є́ш, гл. 1) Добивать, добить. Не добити нам сього вола й обухом. 2) Домолачивать, домолотить хлѣбъ. 3) — ві́ку. Доживать, дожить. Так то я й добиваю свого молодого підкошеного віку.
Жі́нка, -ки, ж. 1) Женщина. Жінки довге волосся мають, а розум короткий. І жінка одна була у кровотечі років дванадцять. 2) Жена. Єсть у мене батько і рідная мати, єсть у мене жінки і малії діти. Ум. жі́нонька, жі́ночка. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують.
Мостни́ця, -ці, ж. Толстая доска, половица.
Нами́слити Cм. намислювати.
Наповорітьма́ нар. На обратномъ пути.
Покопити, -плю, -пиш, гл. Собрать, сложить въ копи. Покосили, погребли, а покопити — ні. Ми своєму пану ізробили славу: ой ми сіно покопти, вечеряти заробили.
Попаденко, -ка, м. Сынъ попадьи.
Совітатися, -та́юся, -єшся, гл. Совѣтываться. Став з жінкою своєю совітатися.
Чівка, -ки, ж.
1) Хохолъ, волосы спереди головы. Бере го за чівку.
2) мн. чівки́. То-же, что и волоття у кукурузы. Ум. чівочка. А чорнії мої очі, чівочка гладенька.