Випарубок, -бка, м. Подростокъ.
Зато́чувати, -чую, -єш, сов. в. заточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Закатывать, закотить. Ой деж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містечком Берестечком заточені в лози. Заточи воза в клуню. 2) — в пику. Ударить по лицу, дать въ морду.
Ми́ля I, -лі, ж. Миля. Та збудила мене мати в обідню годину, як відійшли козаченьки від села за милю. Ум. мильна.
Оледиця, -ці, ж. = ожеледь.
Отіпання, -ня, гл. Очищеніе отъ кострики (конопли).
Попадька, -ки, ж. Ум. отъ попадя.
Сорочина, -ни, ж. Рубашка. Зося посадила коло себе хлопчика в білій сорочині.
Співробітник, -ка, м. Сотрудникъ. Ну, доброго собі співробітника придбала Польща!
Хідка, -ки, ж.? Похожано, поброжано коло хідки — стежки.
Чубайка, -ки, ж.
1) Хохолъ, хохолокъ (у птицъ). А кулик чайку взяв за чубайку.
2) Эпитетъ пигалицы, кажется употребляется только уменьшительное: чубаєчка. Ой ти, чаєчко, ти, чубаєчко, позич мені чуба. Ум. чубаєчка.