Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

просатарь
просвистіти
просвіта
просвітити
просвітлий
просвітлість
просвітний
просвіток
просвічати
просвічатися
просвічений
просвіщати
просвіщатися
просвяткувати
проседіти
просеред
просерен
просивий
просиджувати
просина
просинатися
просип
просити
проситися
просихати
просичати
просище
просияти
просівати
просіка
просікати
просіл
просілне
просіяти
проскавучати
проскакати
проскакувати
проскиглити
проскік
проскочити
проскрипіти
проскубти
проскура 2
проскурень
проскурина
проскуриця
проскурка
проскурниця
проскурня
проскурняк
проскурчастий
прослабувати
прослава
прославен
прославити
прославляти
прославлятися
прослати
прослебізувати
прослизувати
прослідити
прослідок
прослужити
прослух
прослухати
просмажити
просмажитися
просмалити
просмердіти
просмердітися
просмерднути
просмикувати
просміх
просміхатися
просміяти
просмоктати
просмолити
проснідати
проснутися
просо
просокотати
просолити
просоліти
просолодати
просолодкуватий
просолювати
просолюватися
просоння
просохнути
просохти
проспати
проспатися
проспівати
простак
простарцювати
простаршинувати
простати
простацтво
простацький
простаченко
простачисько
простежити
простелити
простеляти
простелятися
простень
простерти
простець
простибі
простигати
простий
простилати
простилатися
простиня
простирало
простирати
простирядно
простити
простіненько
простір
Аля́! меж. Крикъ на свиней, чтобы отогнать ихъ. Аля! аля! аля ж, кажу! Вона ніби не чує. Що там вона риє свинячою мордою? Маркев. 61.
Бозуля, -лі, ж. Шишка (на тѣлѣ), желвакъ, то же, что и ґуля. Вх. Лем. 393. Ум. бозулька.
Віддавати, -даю, -єш сов, в. віддати, -дам, -даси,, гл. 1) Отдавать, отдать. А син старець та свого не вживає, та все його хортам віддаває. Чуб. І. 173. Взяв той собака буханець та й віддав вовкові. Рудч. Ск. І. 9. віддати богові душу. Умереть. Закричав дід дивними голосами та й Богу душу віддав. Чуб. І. 156. — хвалу. Воздать хвалу, восхвалить. Хвалу Богові оддав. МВ. І. 16. — на добридень. Пожелать добраго дня. І добридень мені оддала. Левиц. І. 14. — поклін. Поклониться. Матері Божій поклін оддавши. Чуб. I. 160. 2) Выдавать, выдать замужъ. Тоді дівку віддавай, коли люде трапляються. Ном. № 5928. Як будуть тебе, моя мила, за иншого віддавати, пиши листи на папері, давай мені знати. Мет. 60. 3) Передавать, передать, выражать, выразить. 4) Протягивать, протянуть голосомъ при концѣ пѣсни, при чемъ дѣлается рулада отъ высокаго къ низкому на октаву. У нас так завше: яку б пісню не співала, то усе віддає. Любеч. 5) Теплѣть, потеплѣть. Уранці було холодно, а вдень трохи оддало. Конст. у.
Здійня́ти, -ся. Cм. здіймати, -ся.
Леда́щі́ти, -щію, -єш, гл. Разлѣниваться, портиться, дѣлаться негодяемъ.
Настопірити, -рю, -риш, гл. = насторошити.
Одноличній, -я, -є. Одинаковый, одного сорта, вида, рода. Однолишня трава на оцій десятині: самий перій. Волч. у. (Лобод.).
Попідкупляти, -ля́ю, -єш, гл. Подкупить (многихъ).
Травур, -ра, м. Трауръ. Не йди в черниці: я тобі ввесь замок окрию травуром, як домовину. К. Бай. 18.
Чепурний, -а, -е. Аккуратный, чистый, опрятный, красивый. Рудч. Ск. І. 131. Учу й прясти, чепурною хазяйкою бути. Г. Барв. 435. Хороша та чепурна, як тая лебедя. МВ. ІІ. 76., Ум. чепурненький, чепурнесенький. Чепурненька, як мазничка. Ном. № 11268. Юпочка рабенька й сама молоденька, да якая ж хорошая, яка чепурненька! Макс. (1849), 64.
Нас спонсорують: