Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

птах
пташа
пташачий
пташачор
пташенька
пташеня
пташечка
пташина
пташиний
пташів'я
пташка
пташник
пташниця
пташня
пташок
пти
птиця
птиченя
птичий
птичка
птічко
птруту!
пту-гей-са!
птукавка
птукач
птуц!
пту-ча!
публіка
пувка
пуга 1
пуга 2
пугавій 2
пугання
пугарчик
пугарь
пугати
пугач
пугачевий
пугикати
пугикнути
пуговиця
пуголоватиця
пуголовач
пуголовиця
пуголовка
пуголовок
пугом
пугукнути
пугу-пугу!
пугутькало
пуґачі
пуд I
пуд II
пуджєтися
пуджівно
пудити
пудно
пудофет
пужак
пужално
пужина
пужиноватий
пужитися
пужка
пужливий
пужник
пузан
пузанок
пузанчик
пузань
пузатий
пузвеликий
пуздерко
пуздракуватий
пуздратий
пуздро
пуздря
пузиревий
пузиритися
пузирь
пузо
пузце
пук
пука
пукавка
пукал
пукалка
пукарити
пукарь
пукас
пукати
пукатий
пукатися
пукішка
пуклятий
пукнути
пукнястий
пуком
пукти
пуку!
пуль!
пулька
пульош
пульпак
пульцан
пульч
пульча
пулюкати
пуля
пуля 2
пуляк
пуляковий
пуляш
пумкати
пундик
пундиковий
пундюха
пундючитися
пуночка
пунтове
Баюрище, -ща, Ув. отъ баюра.
Биркастий, -а, -е. О шерсти овецъ: въ мелкихъ завиткахъ. Вівці биркасти. Вх. Лем. 391.
Бря́кти, -ну, -неш, гл. Разбухать.
Ватажкувати, -ку́ю, -єш, гл. Быть предводителемъ, атаманомъ, старшимъ. Желех. Cм. ватажити.
Горі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Горѣть. Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Ном. № 14. Без підпалу й дрова не горять. Ном. № 3298. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсѣмъ не горитъ. Ном. № 7566. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идетъ работа., дѣло. Ном. № 10909. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячій, непосѣдливый (кто). Г. Барв. 320. 2) Быть въ жару, имѣть повышенную температуру (о больномъ). Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. Чуб. V. 186. 3) Блестѣть, горѣть. Погас місяць, горить сонце. Шевч. 127. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Шевч. 149. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. Шевч. 620. 4) Пылать желаніемъ, сильно желать чего. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. Н. п. Черк. у. 5) Горю́-горю́ пень. Присловье въ игрѣ въ щітки. Чуб. ІІІ. 93.
Згуляти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Прогулять безъ работы. Увесь день робить і часиночки не згуляє. Ох рад би я, моя мати, середу згуляти. АД. І. 260. 2) Погулять. Ой ледащо невісточка, — не хоче робить: тілько спати та гуляти. Мет. 322. Скажи ти, зозуле, скажи ти, сивенька, хто в світі найлучче згуляє? Чуб. V. 487. 3) Поиграть, сыграть. А згуляєм, брате, в переваги? — Згуляєм! Ном. № 14095.
Облизуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. облизатися, -жуся, -жешся, гл. Облизываться, облизаться. Собака облизується: мабуть шось украв уже та ззів. Харьк. Потоцький притулився в куточку і слуха (собі хвалу), — аж облизується, — такъ пріятно ему было слышать похвалы собственной особѣ. Стор. І. 188. Усі їдять, а він тільки облизується — первоначально о собакѣ, а затѣмъ и о людяхъ и не только о ѣдѣ, а о всякомъ положеніи, при которомъ кто-либо не можетъ получить желаемаго и имѣющагося у другихъ. Йому довелось тільки облизатися, бачивши, як той купив собі землю. Отсюда — облизня піймати. (Cм.).
Пристановитися, -влю́ся, -вишся, гл.до чого. 1) Избрать занятіе. Пристановився до гандлю. 2) Найти убѣжище. Вх. Зн. 56.
Псякувати, -ку́ю, -єш, гл. Бранить, ругать, поносить (какъ собаку). Всяка шельма псякує. Кобел. у.
Скраю нар. Скраю. Моя хата скраю, я нічого не знаю. Посл.
Нас спонсорують: