Вирва, -ви, ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати.... Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Три вирви в шию і міх кулаччя. У три вирви. Въ шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль.
Зачека́ти, -ка́ю, -єш, гл. Подождать. Хто хоче питлювати, мусить зачекати, а хто нараз, буде зараз. Зачекай посилать у Прилущину.
Згла́мати, -маю, -єш, гл. Проглотить, пожрать, сожрать. От бабі й нудно, шо чого сей дід на світі живе. Приміла б, — його згламала.
Лю́ляти, -ляю, -єш, гл. 1) Баюкать. Люляю, люляю, поб'ю котка, полаю. 2) Спать (о дѣтяхъ). А Савиха молоденька дитину колише: «Ой люляй, люляй, вродливий синочку!».
Небіж, -божа, м.
1) Племянникъ.
2) Бѣднякъ, горемыка. Роби, небоже, то й Бог поможе.
3) Часто такъ называетъ старшій лѣтами или положеніемъ младшаго: старикъ — парня, хозяинъ — работника. У Шевченка («Не журюсь я, а не спиться») такъ называетъ женщина влюбленнаго въ нее. Усе світять ті блискучі твої чорні очі, мов говорять тихесенько: «Хоч, небоже, раю?».
Пазушина, -ни, ж.
1) Удареніе на 1-мъ слогѣ. Разрѣзъ пазушный въ сорочкѣ.
2) Удареніе на 3-мъ слогѣ = пазуха 1. Заложи ручину за пазушину, одірви од серденька злую гадину.
Родитися, -джу́ся, -дишся, гл. Родиться. Ще той не родився, щоб усім догодив людям. Сійся, родися, жито-пшениця, всіляка пашниця.
Розбовток, -тка, м. Невысиженное яйцо, яйцо-болтунъ.
Самопіч, -печі, ж. Эпитетъ квашни въ сказкахъ: сама пекущая. Узяв діжу-самопіч.
Тужаночка, -ки, ж. Печаль. Тільки тужаночки, що жінки немає.