Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підчищати
підчіпок
підчісувати
підчорнити
підчулити
підчулювати
підчухрати
підшальовувати
підшивайло
підшивати
підшивка
підшийник
підшийок
підшильовувати
підшити
підшкильнути
підшкурний
підштанки
підштовхнути
підштовхувати
підштрикень
підштрикнути
підштрикувати
під'юджувати
під'ядлівчак
під'язати
під'язичниця
під'язник
під'язувати
під'язуватися
під'ярок
піжити
піжмурки
піздріти
пізнавати
пізнаватися
пізнитися
пізній
пізніхірочка
пізно
пізріти
пізьма
пійло
піймяти
пійниця
пійняти
пійнятися
пійстра
пійти
пікати
пікинер
пікинерія
пікинерський
пікинерувати
піківний
піклування
піклуватися
пікний
пікувати
піл
пілка
пілляти
пілтина
пілть
пільга
пільгувати
пільський
пільх
піля
пімперля
пімста
пімстити
піна
пінити
пінка
пінна
пінняк
пінявий
піняз
піняти
піп
пір
пірвати
пірватися
пірзний
пірина
пірити
пір'їна
пірнати
пірнач
пірначка
пірник
пірникоза
пірнути
пірце
пірчити
пірчун
пір'я
пір'яний
пір'ячко
пісенька
пісі
піскля
пісковатий
пісковатиця
пісковий
піскоглід
піскозоба
піскозоблиця
піскуватий
піскуваха
післанець
післанський
післати
післище
після
піснечка
пісний
пісникати
пісниковий
Байдужий, -а, -е. Безразличный, равнодушный, индифферентный. Погляд її очей був недбалий... байдужий. Левиц. Пов. 297.
Бридкість, -кости, ж. 1) Мерзость, гнусность. 2) Безобразіе, дурнота.
Виношуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. виноситися, -шуся, -сишся, гл. 1) Пронашиваться, проноситься. 2) Изнашиваться, износиться.
Дохо́жий, -а, -е. = дохожалий. Дівка вже дохожа, пора сватати. Борз. у.
Зальо́ги, -гів, м. мн. Засада. Вони обидва лежали тоді в зальогах з киями — один з одного боку, а другий з другого; ми туди, а вони до нас. Павлогр. у. ( Залюбовск.).
Зва́кувати, -ку́ю, -єш, гл. Потерять время, пробыть празднымъ. Ось я піду в жнива пшениці й жита жать, то, часу марне щоб, мовляв, не звакувать, скошу і свій горох. Г. Арт. (О. 1861. III. 96).
Обранити, -ню, -ниш, гл. Ранить. То мене так підгородяне обранили, — сказав, як я спитав його, чого він закровлений. Новомоск. у.
Підкапок, -пка, м. Монашеская камилавка. КС. 1883. III. 676. Чернець... стояв у підкапку. О. 1861. X. 23. 2) = очіпок. Подають молодій підкапок; вона його тричи кидав до порога, а тоді таки надівають на голову. Грин. III. 548.
Ужадати, -да́ю, -єш, гл. Пожелать.
Хурман, -на, м. Кучеръ. Чуб. II. 362. Давай буду твого коня поганяти, буду в тебе за хурмана. Грин. II. 272.
Нас спонсорують: