Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

понатрушувати
понатрушуватися
понатягати
понаучувати
понаучуватися
понахапувати
понахаркувати
понахвачувати
понаховувати
понаходити
понаходитися
понахоплювати
понаціжувати
понацілювати
понацілюватися
поначиняти
поначитувати
поначитуватися
поначіплювати
поначіплюватися
поначісувати
понашарпувати
понашатковувати
понашевкуватися
понашепуватися
понашеретовувати
понашивати
понашіптувати
понашкоджувати
понашмаркувати
понашматовувати
понашукувати
понащипувати
понащіплювати
понащулювати
поневільний
поневірнити
поневіряти
поневірятися
поневолити
понеділковий
понеділкування
понеділкувати
понеділок
понедужати
понесла
понести
понестися
понехати
понехаяти
понехтувати
понивати
понидіти
понижати
понижувати
понизати
понизити
пониз'я
поникати I
поникати II
пониклий
поникнути
понити
понишпорити
понищити
поніб'я
понівечити
понімати
поніматися
понімечитися
поніміти
поніячитися
понова
поновини
поновити
поновлення
поновляти
поновлятися
поножі
понористий
понос
поносити
поноситися
поноченький
поноченько
поночі
поночіти
поночліжник
понудити
понуздати
понука
понукнути
понур
понура
понурий
понуристий
понурити
понуритися
понурість
понуро
понурок
понуруватий
понюх
понюхати
понюшити
понюшка
понявкати
понявчати
поняти
пооббивати
пооббігати
пооббілювати
пооббірати
пооббризкувати
пооббризькувати
пооббріхувати
пообважувати
пообважуватися
пообвальковувати
пообвалювати
Дуда́рський, -а, -е. Относящійся къ дударю 1 и 2. Подай дударським рогом троїсте гасло. К. Псал. 149.
Купка, -ки, ж. Ум. отъ купа.
Незмірено, незмірнонар. Неизмѣримо; безъ мѣры. Дай горівки незміренне, бери грошей незліченне. Гол. І. 171.
Пліства, -ви, ж. = плиска а, б, в. Вх. Уг. 259.
Помітити Cм. помічати.
Помітно нар. Замѣтно. Не помітно, щоб він водився з тією дівкою. Екатер. у.
Прирощений, -а, -е. Приросшій. Черк. у.
Сомиряти, -ряю, -єш, сов. в. сомири́ти, -рю, -риш, гл. Смирять, смирить. Бо сам Господь — свята правда, сомиряє неправду. ЗЮЗО. I. Матер. 23.
Стоновник, -ка, м. Раст. Pyrola minor L. ЗЮЗО. І. 133.
Ураз I нар. 1) Вдругъ, сразу. Як загув, так на цім світі ураз і став. Мнж. 41. 2) Вмѣстѣ, за одно, на ряду. Ой встав, зажурився, що з малою оженився. «Не журися, дурний гою: виросту враз з тобою». Грин. ІІІ. 657. Вітаймо дитятко, ураз його матку. Чуб. ІІІ. 341.
Нас спонсорують: