Зашто́кати, -каю, -єш, гл. 1) Начать говорить «что». 2) Сбить съ толку, поставить въ тупикъ. Я його як заштокав, так він не знав шо й казати.
Звербува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Завербовать. В Бердичеві славнім місті звербували хлопців двісті.
Послідок, -дку, м. 1) Остатокъ. Він сьому випивши восьмуху, послідки з кварти виливав. на послідку. Въ концѣ. Поклонивсь панові, панії, панянкам і Шасі на послідку. 2) Послѣдствіе, результатъ. Муки і лиха, і всякі болісти бувають послідком неправди.
Пробувати, -ва́ю, -єш, гл. Быть, находиться, пребывать, жить. Бо як тяжко на безвідді рибі пробувати, так тяжко на чужині безрідному пробувати.
Прогрішати, -ша́ю, -єш, сов. в. прогріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Погрѣшить, погрѣшить. Що ж єм прогрішив, о що тя питаю, ти ж сама знаєш, як тя кохаю.
Прошуміти, -млю́, -миш, гл. Прошумѣть.
Пряха, -хи, ж. Прядильница. І швачка, і прачка, і пряха. Моя мати пряха. Ум. пряшечка. Моя дочко, моя пряшечко, пряди на рушники.
Сільниця, -ці, ж. Солонка. Ум. сільничка.
Цахати, -хаю, -єш, гл. Норовить. Оце ж він і цахає, щоб що небудь продати.
Шваб, -ба, м.
1) Нѣмецъ.
2) Насѣк. Carabus scheidleri.