Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

приморгувати
приморити
приморожувати
приморозок
приморщити
примостити
примостка
примотатися
примочити
примочувати
примощати
примощувати
примощуватися
примружити
примружувати
примудрувати
примудькатися
примулина
примулити
примуляти
примуровувати
примурок
примус
примусити
примусія
примусний
примучити
примучувати
примушати
примушений
примушування
примушувати
примха
примхати
примхливий
примхуватий
примчати
примчатися
прим'яти
принавіть
принада
принаджувати
принаджуватися
принадний
принадність
принадно
принадонька
принаймні
приналежати
приналежатися
приналежний
принамний
принамні
принародно
принатурити
принатурювати
принатурюватися
принда
приндитися
приневільний
приневолити
приневолювання
приневолювати
принести
принижатися
принижити
принижувати
приникати
приновити
принос
приносини
приносити
приношати
принудити
принуждатися
принука
принукувати
принц
принцизна
приняти
приобіцяти
приобріти
приодіва
приодіти
приожеледитися
приоколоток
прионадити
приорати
приоружити
приоружувати
приорювати
приорюватися
приоставати
приостанок
приостати
приощадити
приощажати
припадати
припадатися
припадистий
припадком
припадливий
припадок
припадь
припай
припалий
припалити
припалювання
припалювати
припанитися
припарка
припарувати
припас
припасати
припасний
припасти
припасти 2
припасувати
припек
припекти
Кевкнути, -кну, -неш, гл. Екнуть. Як махнув під бік, то стара й зуби стяла, лиш кевкнуло. Св. Л. 286.
Лебединка, -ки, ж. Сорт груші. Желех. Груша-лебединка. О. 1862. II. 48.
Москаленя́, -ня́ти, с. 1) Ребенокъ-великоруссъ. 2) Ребенокъ солдата.
Ніччу нар. Ночью.
Печоглядини, -дин, гл. = розглядини.
Письмацький, -а, -е. 1) Принадлежащій грамотею. 2) Принадлежащій плохому писателю. Письмацькі куколі пшениці не зашкодять. К. МБ. II. 119.
Розмолодіти, -ді́ю, -єш, гл. О тѣстѣ: сдѣлаться мягкимъ. Чого це нате тісто розмолоділо? Наче круто місила, а тепер яке молоде. Пирят. у.
Убілити, -ся. Cм. убіляти, -ся.
Уталашитися, -шуся, -шишся, гл. Утихнуть, стихнуть. (Угор.).
Чубчик, -ка, м. Ум. отъ чуб.