Відлуплювати, -люю, -єш, сов. в. відлупити, -плю, -пиш, гл. Отлупливать, отлупить, отковыривать, отковырять. Тая земля, що він відлупив, взяла та й розсипалась.
Гертанка, -ки, гертань, -ні, ж. Гортань.
Залі́ззя, -зя́, с. Желѣзныя части плуга. Купив плуг, лишень деревінь, а заліззя треба ще.
Затру́шувати, -шую, -єш, сов. в. затруси́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Посыпать, посыпать чѣмъ, засыпать чѣмъ. Як де попріло, — затрушують гречаним борошном. Як докопаю, — хворостняком затрушу. О, як затрусить зеленим маком, то тільки держись берега! — О человѣкѣ, который засыпаетъ укорами, бранью и пр. 2) Только сов. в. Затрясти. З'їхали на грудувату дорогу, то так затрусило.
Зли́дяний, -а, -е. = злиденний 1. Потіш злидяне серденько.
Обніжок, -жка, м.
1) = обміжок. Упав сніжок на обніжок.
2) мн. Шерсть съ овечьихъ ногъ.
3) мн. Перекладины между ножками стола или стула.
Окостуватий, -а, -е. 1) Костистый; съ широкими костями. Цей віл худий, але окостуватий.
2) Твердый какъ кость. Окостувате дерево — сокира відскакує.
Протопопа, -пи, м. Протоіерей. Як пожив той піп у нас років зо два, то його зробили протопопою.
Хвостовик, -ка, м. Часть плуга: клинь, при помощи котораго можно опускать плугъ глубже или мельче.
Штукарити, -рю, -риш, гл. Шутить, забавно проказить.