Виторочувати, -чую, -єш, сов. в. виторочити, -чу, -чиш, гл.
1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани)
2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочиш землю.
Куштельники, -ків, м. мн. Мелкій лѣсъ съ полянами на низинахъ.
Лиш нар. = лише. Нашому маляті лиш слинку ковтати.
2) = лишень. Гляди лиш! Кете лиш кресало! Біжи лиш швидче в Карфагену.
Павур, -ра, м. = павич.
Пересилати, -ла́ю, -єш, сов. в. переслати, -шлю, -шле́ш, гл. Пересылать, переслать. Як не буду ік Покрові, так буду писати та пересилати чорними орлами.
Пообділювати, -люю, -єш, гл. Надѣлить (многихъ), дать (многимъ).
Постеління, -ня, с. Тюфякъ, перина.
Скор, ско́рий, -а, -е. Скорый. Бог хоч не скор, та влучен. Скорий сам набіжить, а на плохого Бог нашле. Ум. скоренький, скоресенький.
Уславити, -ся. Cм. уславляти, -ся.
Шурпання, -ня, с. = шпортання 2.